Ефмерин : інструкція, застосування, ціна

Ефмерин – антибактеріальний препарат, який застосовується для терапії інфекційних захворювань, збудники яких володіють чутливістю до активного компонента засобу – цефтриаксону.

Цефтриаксон діє завдяки пригніченню синтезу клітин як грам-позитивних, так і грам-негативних мікроорганізмів in vitro.

Склад і форма випуску

діюча речовина: цефтриаксон;

1 флакон містить цефтриаксон натрію еквівалентно цефтриаксону 1,0 г або 2,0 г.

Лікарська форма. Порошок для розчину для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: кристалічний порошок від майже білого до жовто-білого кольору.

Фармакотерапевтична група. Антибактеріальні засоби для системного застосування. Інші бета-лактамні антибіотики. Цефалоспорини III покоління. Цефтриаксон.

Показання до застосування

Ефмерин застосовується для усунення інфекційних захворювань, збудники яких володіють чутливістю до цефтриаксону:

• зараження дихальних шляхів (пневмонія та інфекційні ураження ЛОР-органів: носа, вух, горла);
• зараження органів порожнини живота (запалення очеревини, інфекційні ураження шлунково-кишкового тракту та жовчовивідних шляхів);
• інфекційні зараження сечовивідних шляхів, нирок та статевих органів, включаючи гонорею;
• сепсис;
• менінгіт;
• ураження суглобів, кісток, епідермісу, м’яких тканин; ранові інфекції;
• інфекційні захворювання, які уражають пацієнтів з ослабленим імунітетом;
• лайм-бореліоз дисемінований (II та III стадії).

Ефмерин застосовують для профілактики інфекцій, які можуть виникнути внаслідок хірургічних втручань на органи ШКТ, сечовивідних або жовчовивідних шляхів та статевих органів, якщо встановлена точна або потенційна контамінація.

При призначенні Ефмерину важливо додержуватися офіційних рекомендацій з антибіотикотерапії та встановлених клінічних порад щодо антибіотикорезистентності.

Протипоказання

Підвищена чутливість до цефтриаксону, або будь-якого іншого цефалоспорину. Наявність в анамнезі тяжких реакцій гіперчутливості (наприклад, анафілактичних реакцій) до будь-якого іншого типу бета-лактамних антибактеріальних засобів (пеніцилінів, монобактамів та карбапенемів).

Цефтриаксон протипоказаний:

Недоношеним новонародженим віком ≤ 41 тижня з урахуванням строку внутрішньоутробного розвитку (гестаційний вік + вік після народження)*

Доношеним новонародженим (віком ≤ 28 днів):

• з гіпербілірубінемією, жовтяницею, гіпоальбумінемією або ацидозом, оскільки при таких станах зв’язування білірубіну, ймовірно, порушене; *
• які потребують (або очікується, що потребуватимуть) внутрішньовенного введення препаратів кальцію або інфузій кальцієвмісних розчинів, оскільки існує ризик утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону.

*У дослідженнях in vitro було показано, що цефтриаксон може витісняти білірубін зі зв’язку з альбуміном сироватки крові, що призводить до можливого ризику розвитку білірубінової енцефалопатії у таких пацієнтів.

Перед внутрішньом’язовим введенням цефтриаксону слід обов’язково виключити наявність протипоказань до застосування лідокаїну, якщо його застосовують як розчинник. Див. інструкцію для медичного застосування лідокаїну, особливо розділ "Протипоказання".

Розчини цефтриаксону, що містять лідокаїн, ніколи не слід вводити внутрішньовенно.

Спосіб застосування та дози

Пацієнти від 12 років та дорослі: 1-2 г лікарського засобу 1 раз на 24 години. Якщо в пацієнта виявлено тяжкі інфекції, ускладнення або зараження, які характеризуються помірною чутливістю до цефтриаксону, добову дозу збільшують до 4 г.

Новонароджені (від другого дня життя до другого тижня після народження): добова доза становить 20-50 мг/кг маси тіла.

Ефмерин не призначається для новонароджених від 28 днів життя, якщо їм необхідне застосування розчинів із вмістом кальцію, оскільки це може призвести до розвитку преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.

Діти від 15 дня життя до 12 років: добова доза лікарського засобу становить 20-80 мг/кг маси тіла. Для дітей, вага яких є більшою за 50 кг, призначаються дози, аналогічні тим, які приймають дорослі пацієнти.

Дози понад 50 мг/кг вводяться методом інфузії, яка повинна тривати 30 хвилин або більше.

Хворі літнього віку не потребують спеціальних корекцій дози.

Тривалість антибактеріальної терапії залежить від діагнозу та протікання захворювання.

Застосування при комбінованій терапії.

Більшість грамнегативних бактерій реагують на синергію Ефмерину та аміноглікозидів. Попри те, що ефективність комбінації не завжди спрогнозована, її варто враховувати при  захворюваннях, спричинених Pseudomonas aeruginosa. Оскільки препарати цефтриаксону та аміноглікозиди фізично несумісні, їх варто застосовувати в терапевтично встановлених дозах.

Менінгіт. Новонароджені, діти від 15 дня життя до 12 років. Терапія розпочинається із застосування добової одноразової дози 100 мг/кг (доза не може перевищувати 4 г). Після встановлення точного збудника та визначення його чутливості дозу можна відкоригувати. Найоптимальніший ефект спостерігається за 4-7 днів застосування препарату.

Лайм-бореліоз: лікування триває за допомогою одноразової добової дози 50 мг/кг. Тривалість лікування – два тижні.

Гонорея. Лікування здійснюється за допомогою разової дози, яка становить 250 мг лікарського засобу внутрішньом’язово.

Профілактика інфекцій під час хірургічних втручань відбувається шляхом введення 1-2 г Ефмерину за 30-90 хвилин до операції.

При розладі роботи нирок та печінки.

Якщо під час лікування у пацієнтів не спостерігається значних відхилень в роботі печінки, необхідності в зменшенні дози немає.

При розладах нирок (в передтермінальній стадії) лікування повинно здійснюватися дозами, які не перевищують 2 г.

Пацієнти, які перебувають на діалізі, не потребують додаткового введення препарату після діалізу, однак потребують вимірювання концентрації цефтриаксону в крові, які не повинні перевищувати 2 г. Якщо концентрація порушена, варто врахувати швидкість виведення препарату. В разі значних перевищень та побічних порушень органів рекомендується припинення терапії.

Для пацієнтів з порушеною функцією печінки доза не змінюється, якщо під час лікування не змінюються показники роботи нирок.

В разі тяжкого порушення і нирок, і печінки варто моніторити концентрацію цефтриаксону в крові та коригувати кількість введеного препарату.

Приготування розчину

Розчин вводиться одразу після приготування. Колір приготовленого розчину може варіюватися від блідо-жовтого до насиченого бурштинового. Відтінки препарату не впливають на його властивості. 

Внутрішньом’язова ін’єкція

1 г лікарського засобу розчинити у 3,5 мл 1% розчину лідокаїну. Ін’єкцію здійснюють в ділянку сідничного м'яза в дозі, яка не перевищує 1 г в окрему ділянку. Препарат з лідокаїном не можна застосовувати внутрішньовенно.

Перед введенням лідокаїну важливо визначити індивідуальну чутливість до препарату.

Внутрішньовенна ін’єкція

1 г лікарського засобу розчинити у 10 мл води для ін’єкцій. Приготовлений розчин вводити внутрішньовенно протягом 4 хвилин.

Внутрішньовенне вливання

Щоб приготовити розчин, 2 г лікарського засобу розчиняють в 40 мл інфузійних розчинів без вмісту іонів кальцію: 0,9% NaCl, 0,45% NaCl + 2,5% C₆H₁₂O₆, 5% C₆H₁₂O₆, 10% C₆H₁₂O₆, 6%  H(C₆H₁₀O₅)xOH у розчині 5% C₆H₁₂O₆, 6-10% гідроксіетильований крохмаль, вода для ін’єкцій. Ефмерин може продемонструвати несумісність з іншими антибактеріальними розчинами, тому їх не варто змішувати та вводити одночасно.

Введення повинно тривати 30 хвилин.

Для приготування розчину заборонено застосовувати Рінгера чи Гартмана, оскільки таке поєднання може спричинити утворення преципітатів кальцієвих солей цефтриаксону.

Діти.

Препарат призначається для новонароджених та дітей. Препарат застосовується згідно з рекомендаціями, описаними у розділі "Спосіб застосування та дози".

Особливості застосування

Прояви підвищеної чутливості

Перед терапією важливо ознайомитися з анамнезом пацієнта, оскільки як і інші бета-лактамні антибіотики, цефтриаксон може викликати гіперчутливість аж до летальних наслідків.  

При прояві реакцій надчутливості варто припинити застосування лікарського засобу та звернутися по допомогу лікарів, які проведуть належні невідкладні заходи.

Точна частота виникнення побічних реакцій з боку шкіри не зафіксована.

Взаємодія з препаратами кальцію.

Немовлята віком від 1 місяця схильні до накопичення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону в нирках та легенях. Інколи таке накопичення призводить до летальності. Клінічні дані свідчать, що виникнення внутрішньосудинних преципітатів фіксувалося лише в дітей, яким вводили цефтриаксон разом з кальцієвмісними препаратами/розчинами. Новонароджені більш чутливі до накопичення кальцієвої солі в порівнянні з іншими пацієнтами.

Застосовуючи цефтриаксон, хворі будь-якого віку не можуть отримувати засобів або розчинів із вмістом кальцію, навіть якщо препарати вводяться інфузійно в різні ділянки.

Хворим від 28 років можна застосовувати цефтриаксон та препарати кальцію з дотриманням інтервалу. Водночас засоби вводяться через різні інфузійні системи у різні ділянки тіла. Якщо пацієнти потребують регулярного застосування кальцієвмісних розчинів, які призначаються для довготривалого парентерального харчування (ППХ), варто розглянути питання про застосування препаратів, які не містять діючих речовин, що провокують утворення преципітатів.

Діти.

Ефективність та безпека Ефмерину для дітей залежить від застосованих доз. Для того, щоб препарат продемонстрував бажану дію, його слід вводити в терапевтичних дозах.

Ефмерин не призначається для немовлят, яким загрожує розвиток білірубінової енцефалопатії, оскільки існують дані, що цефтриаксон витісняє білурбін.

Гемолітична анемія.

Випадки гемолітичної анемії, яка ставала причиною летальних наслідків, були зафіксовані як в дітей, так і у дорослих пацієнтів.

Якщо на тлі лікування в пацієнта виникають ознаки анемії, рекомендується скасувати лікування цефалоспорином.

Тривала терапія.

Щоб уникнути небажаних реакцій під час тривалої терапії, рекомендується проводити регулярний аналіз крові.

Коліт.

Майже всі антибактеріальні препарати провокують розвиток коліту. Важкість захворювання варіюється від легкої форми до стану, який загрожує життю. Якщо після терапії цефтриаксоном в пацієнтів проявляється біль в животі та тяжка діарея, варто врахувати можливість виникнення ускладнень. При таких станах терапія антибактеріальними лікарськими препаратами скасовується.

Для пацієнтів з колітом призначається терапія для усунення Clostridium difficile. Водночас не слід застосовувати препарати, які пригнічують перистальтику.

Лікування Ефмерином може стати причиною суперінфекцій, оскільки тривале застосування антибіотиків може призвести до розвитку нечутливості мікроорганізмів.

Недостатність печінки/нирок.

При виявленні порушень нирок/печінки пацієнтам рекомендується аналізувати ефективність лікування та функціональні показники органів протягом всього періоду терапії.

Відхилення серологічних досліджень.

Ефмерин видозмінює результати тесту Кумбса та демонструє хибнопозитивні дані щодо порушень метаболізму, зокрема наявності галактоземії. Неферментні методи визначення глюкози у сечі можуть демонструвати хибнопозитивні результати.

Якщо при проходженні сонограми в пацієнтів виявлено тіні, це може бути результатом утворення преципітатів кальцієвої солі цефтриаксону. Накопичення кальцієвої солі цефтриаксону зникає після припинення терапії. В разі розвитку відповідної симптоматики лікар може прийняти рішення про дочасне припинення лікування.

Вміст натрію.                                                                                  

В 1 г препарату Ефмерин міститься 3,6 ммоль натрію.

Спектр дії.

Оскільки цефтриаксон володіє неповним спектром антибактеріальної дії, Ефмерин може виявитися непридатним для результативної монотерапії при непідтвердженому збуднику.

Жовчний стаз.

У пацієнтів з факторами ризику (нещодавня терапія інших захворювань, ослаблений імунітет, парентеральне харчування) часто зустрічається холестаз та значне накопичення біліарного сладжу. Часто це зумовлено непрохідністю жовчних шляхів через тривалу терапію Ефмерином. Часто стан пацієнтів загострювався до розвитку панкреатиту.

Нирковокам’яна хвороба.

Якщо в пацієнтів з’являється підозра на розвиток ниркових каменів, слід негайно пройти ультразвукове обстеження. Якщо діагноз підтверджується, лікар може припинити терапію цефтриаксоном для уникнення загострення стану.

Утилізація препарату Ефмерин.

Важливо мінімізувати надходження препарату в зовнішнє середовище. Важливо уникати потрапляння засобу в домашнє сміття або каналізаційну систему. Залишки препарату варто повернути постачальнику або лікарю для правильної утилізації засобу.

Вплив на швидкість реакції.

Дослідження, зосередженні на дослідженнях впливу препарату на швидкість реакції, не проводилися. Оскільки існує можливість розвитку запаморочення, Ефмерин може стати причиною ДТП або пошкоджень на виробництві.

Якщо після ведення препарату спостерігається різке погіршення стану, варто утриматися від потенційно небезпечної роботи.

Застосування в період вагітності або годування груддю

Діючий компонент препарату проходить крізь плацентарний бар’єр. Однак комплексні дослідження щодо впливу препарату на перебіг вагітності людини не проводилися.

Тварини, на яких тестували препарат, отримували опосередковану шкоду від застосування цефтриаксону. Дослідження вказують на порушення розвитку ембріона та затримку пери- та постнатального розвитку.

Опираючись на ці дані, препарат використовується тільки в першому триместрі вагітності під наглядом лікаря, який зважив всі ризики для жінки та новонародженого.

Незначні концентрації цефтриаксону проникають у молоко людини. Втім навіть таких доз достатньо для розвитку діареї, грибку слизових оболонок або сенсибілізації в дитини.

Передозування

Передозування діючою речовиною може спровокувати сильну нудоту, головний біль, блювання, алергічні реакції та діарею.

Оскільки після введення частина цефтриаксону зв’язується з білками та проникає в тканини, гемодіаліз чи перитонеальний діаліз не можуть вивести надмірних доз засобу з організму.

Специфічний антидот не виявлений. При передозуванні важливо усунути симптоми та підтримувати достатній баланс рідини в організмі.

Побічні реакції

Найчастіше на тлі застосування цефтриаксону проявляються: тромбоцитопенія, збільшення концентрації еозинофілів у крові, зниження кількості лейкоцитів в крові; підвищення рівня печінкових ферментів, діарея, шкірні алергічні реакції.

Серед побічних інфекцій: грибкові зараження статевих органів; розвиток суперінфекцій; псевдомембраний коліт.

Порушення лімфатичної системи: збільшення концентрації еозинофілів у крові, тромбоцитопенія, зниження кількості лейкоцитів в крові, анемія, гранулоцитопенія, зсідання крові; гемолітична анемія, агранулоцитоз.

Порушення імунної системи: реакції підвищеної чутливості, алергії негайного типу: анафілактичний шок, анафілаксія або псевдоанафілаксія.

Порушення нервової системи: головний біль, судоми, різке запаморочення.

Порушення органів слуху: вертиго.

Побічні реакції з боку органів дихання: бронхоспазм

Розлади шлунково-кишкового тракту: водяниста та стійка діарея; нудота, стоматит, глосит, панкреатит.

Порушення гепатобіліарної системи: преципітати у жовчному міхурі, підвищення рівня печінкових ферментів; білірубінова енцефалопатія.

Ураження шкіри: висипи, свербіж, ТЕН, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, багатоформна еритема, AGEP (гострий генералізований екзантематозний пустульоз).

Ураження нирок: виділення сечі з кров’ю, глюкозурія, олігурія. Зворотною реакцією є розвиток преципітатів у нирках.

Загальні розлади та стан місця введення: непоширені: флебіт, біль у місці інʼєкції, пропасниця; рідко поширені: набряк, озноб.

Зміни лабораторних показників: підняття рівня креатиніну у крові; хибні результати тесту Кумбса, відхилення показників аналізів на галактоземію, а також хибні результати під час визначення рівнів глюкози за допомогою неферментних методів діагностики.

Діарея внаслідок застосування цефтриаксону може стати причиною розвитку Clostridium difficile. Тому пацієнтів варто забезпечити достатньою кількістю додаткової рідини та електролітів для дотримання відповідного балансу.

Рідко спостерігаються випадки летальності в новонароджених до 28 дня життя, які отримували одночасне лікування засобами цефтриаксону та лікарськими засобами кальцію.

Умови та термін зберігання

Препарат придатний до вживання протягом двох років.

Зберігати за температури до 25°C, в упаковці від оригінального виробника. Зберігати в місці, недоступному для дітей.

Розчин, готовий до введення, слід зберігати не більше шести годин за кімнатної температури та до однієї доби за температури 2-8°C.