Клатінол : інструкція, застосування, ціна

Клатінол – це комбінований препарат, який використовується для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту. 

Склад і форма випуску

Головна діюча речовина таблеток Клатінол: кларитроміцин та тинідазол. 1 таблетка препарату містить у собі 250 мг кларитроміцину та тинідазолу 500 мг.

Додаткові речовини таблеток: натрію кроскармелоза, крохмаль прежелатинізований, целюлоза мікрокристалічна, повідон, кислота стеаринова, магнію стеарат, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, гіпромелоза, пропіленгліколь, сорбіту моноолеат, гідроксипропілцелюлоза, титану діоксид (Е 171), хіноліновий жовтий (Е 104), кислота сорбінова; целюлоза мікрокристалічна, крохмаль кукурудзяний, оксипропілметилцелюлоза, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, поліетиленгліколь 6000, тальк, хіноліновий жовтий (Е 104).

Головна діюча речовина капсул Клатінол: пелет лансопразолу. 1 капсула містить пелети лансопразолу у перерахуванні на лансопразол 30 мг.

Додаткові речовини капсул: фталат гідроксипропілметилцелюлози,гідроксипропілметилцелюлоза, маніт (Е 421), цукор прежелатинізований, кальцію карбонат, спирт цетиловий, натрію лаурилсульфат, натрію гідроортофосфат безводний, натрію кроскармелоза.

Випускається препарат у формі таблеток, що вкриті оболонкою, чи капсул.

У аптеці можна купити за рецептом від лікаря.

Фармакологічні властивості

Фармакодинамічні характеристики

Препарат Клатінол- це макролідний антибіотик. Механізм Клатінолу зумовлений антибактріальною дією щодо аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, зокрема бактерії H. pylori. Препарат пригнічує вироблення білка та зв'язується із 50S субодиницею мембрани рибосом мікробної клітини.

Також Клатінол зменшує кровотік у антральному відділі шлунка, пілорусі та цибулині дванадцятипалої кишки у середньому на 17 % й гальмує моторно-евакуаторну функцію шлунка. Забезпечує більш швидке загоєння і послаблення симптомів при виразці дванадцятипалої кишки. Ефективний при терапії виразки шлунка і дванадцятипалої кишки, резистентної до Н2-блокаторів.

Фармакокінетичні характеристики

Кларитроміцин

Після внутрішнього застосування швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті та повністю розчиняється. Прийом їжі негативно впливає на всмоктування препарату. Добре проникає крізь рідини і тканини організму. Період напіввиведення при прийомі дози 500 мг становить 7-9 годин. Метаболізується у печінці. Виводиться з сечею у незміненому вигляді до 30 %, решта - у вигляді метаболітів.

Лансопразол 

Після внутрішнього застосування швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність становить 40%. Прийом їжі не впливає на всмоктування. Період напіввиведення препарату з плазми крові становить 0,5-1 годину. Близько 80 % лансопразолу виводиться нирками.

Тинідазол

Після внутрішнього застосування швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Біодоступність становить 90%. Зв'язується із білками крові на 10%.  Повільно виводиться (у тому числі метаболіти) нирками (інтенсивна реасорбція у ниркових канальцях). Період напіввиведення у дорослих становить 10-14 годин.

Показання до застосування

Використовується препарат Клатінол для лікування:

• виразки шлунка та дванадцятипалої кишки;
• при хронічному гастриті, що виник внаслідок активності бактерії H. рylori.

Протипоказання

Протипоказано застосовувати Клатінол у таких випадках:

• при наявній підвищеній чутливості до діючої речовини та інших компонентів складу;
• при гіперчутливості до інших макролідних антибіотиків або інших похідних 5-нітроімідазолу;
• одночасно із такими речовинами: атазанавір, астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин (через можливе збільшення інтервалу QT та ймовірний розвиток серцевих аритмій, зокрема шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків та пароксизмальної тахікардії типу «пірует»);
• одночасно із ерготаміном та дигідроерготаміном, оскільки це може призвести до ерготоксичності;
• разом із ловастатином або симвастатином, через ризик виникнення рабдоміолізу;
• якщо у пацієнта в історії хвороби є подовження інтервалу QT або шлуночкові серцеві аритмії, зокрема пароксизмальна тахікардія типу «пірует»;
• якщо у пацієнта наявна ниркова або печінкова недостатність та якщо він застосовує Р-глікопротеїн або сильний інгібітор CYP3A4;
• якщо у хворого є паталогічні зміни крові або органічні ураження нервової системи.

Передозування

Передозування лансопразолом: невідомо про випадки передозування цією речовиною. Лікування: симптоматична терапія. Гемодіаліз неефективний.

Передозування кларитроміцином: можливе виникнення нудоти, блювання, діареї.  Лікування: промивання шлунку, симптоматична терапія. У цьому разі гемодіаліз і діаліз ефективні.

Передозування тинідазолом: випадки передозування не зафіксовані. Лікування: гемодіаліз ефективний.

Побічні реакції

Побічні реакції від кларитроміцину можуть виникати з боку:

Крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитемія, еозинофілія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія.

Імунної системи: гіперчутливість, анафілактичні реакції, інфекція, вагінальна інфекція.

Метаболічні порушення: анорексія, зниження апетиту, гіпоглікемія.

Психіки та нервової системи: тривожність, нервозність, скрикування, психози, сплутаність свідомості, деперсоналізація, депресія, дезорієнтація, галюцинації; втрата свідомості, дискінезія, сонливість, тремор, судоми, втрата смакової чутливості, паросмія, аносмія, головний біль, неспокій, страх, безсоння, нічні жахи.

Органів слуху: запаморочення, погіршення слуху, дзвін у вухах, втрата слуху.

Серця та судин: зупинка серця; фібриляція передсердь; подовження інтервалу QT; екстрасистолія; відчуття серцебиття; шлуночкові тахікардії, у т.ч. пароксизмальна тахікардія типу «пірует»; вазодилатація; крововилив.

Органів дихання: астма, носова кровотеча, емболія судин легенів.

Шлунково-кишкового тракту: диспепсія, езофагіт, гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, гастрит, прокталгія, здуття живота, запор, сухість у роті, відрижка, гострий панкреатит, зміна кольору язика, зміна кольору зубів, кандидоз ротової порожнини, нудота, блювання, зміна смакових відчуттів, болі у ділянці шлунка, діарея, псевдомембранозний коліт, стоматит, глосит, гастроентерит.

Печінки та жовчі: холестаз, гепатит, підвищення рівня AЛT, ACT, ГГТ, печінкова недостатність, холестатична жовтяниця, гепатоцелюлярна жовтяниця.

Шкірного покриву: висипання, гіпергідроз, бульозний дерматит, свербіж, макуло-папульозний висип, токсичний епідермальний некроліз, медикаментозна шкірна реакція, що супроводжується еозинофілією та системними проявами (DRESS), акне, целюліт, хвороба Шенлейна-Геноха, бешихове запалення, еритразма, кропив’янка, синдром Стівенса-Джонсона, анафілактоїдні реакції.

Опорно-рухової системи: м’язові спазми, скелетно-м’язова ригідність, міальгія, рабдоміоліз (у деяких повідомленнях щодо виникнення рабдоміолізу кларитроміцин застосовували сумісно зі статинами, фібратами, колхіцином або алопуринолом), міопатія.

Сечовидільної системи: підвищення рівнів креатиніну, сечовини крові, ниркова недостатність, інтерстиціальний нефрит.

Загальне: нездужання, лихоманка, астенія, біль у грудях, озноб, підвищена втомлюваність.

Лабораторні показники: зміна співвідношення альбумін-глобулін, підвищення рівнів лужної фосфатази, лактатдегідрогенази в крові; підвищення міжнародного нормалізованого співвідношення, збільшення протромбінового часу, зміна кольору сечі. Повідомлялося про парестезію, артралгію, ангіоневротичний набряк. Були дуже рідкісні повідомлення про увеїт, переважно у пацієнтів, що одночасно приймали рифабутин. Більшість випадків були зворотними. Повідомлялося про розвиток колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.

Побічні реакції від тинідазолу можуть виникати з боку: 

Шлунково-кишкового тракту: диспептичні розлади, такі як зниження апетиту, нудота, іноді блювання, діарея, біль у животі, анорексія, наліт на язиці, глосит, стоматит.

Нервової системи: запаморочення, головний біль, локомоторна атаксія, дизартрія, парестезії, гіпестезія, периферична невропатія, вертиго, порушення чутливості, металевий присмак у роті, припливи, підвищена втомлюваність, підвищення температури тіла.

Крові та лімфи: минаюча лейкопенія.

Опорно-рухового апарату: судомні реакції.

Сечовидільної системи: забарвлення сечі у темний колір.

Імунної системи: реакції гіперчутливості, кропив’янка, висипання, свербіж (поодинокі випадки), ангіоневротичний набряк.

Одночасне застосування тинідазолу та алкоголю може призводити до дисульфірам-подібної реакції, тому такої комбінації слід уникати.

Препарати з подібною хімічною структурою потенціюють ефекти антикоагулянтів для перорального застосування. Слід часто перевіряти показники протромбінового часу та, за необхідності, коригувати дозу антикоагулянту.

Побічні реакції від лансопразолу можуть виникати з боку: 

Серця та судин: стенокардія, аритмія, брадикардія, біль у серці, цереброваскулярні зміни (інсульт), артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, мігрень, інфаркт міокарда, відчуття серцебиття, шок (циркулярна недостатність), вазодилатація, синкопе, тахікардія.

Крові та лімфи: лейкопенія, тромбоцитопенія, еозинофілія, панцитопенія або агранулоцитоз, апластична анемія, гемолітична анемія, нейтропенія, тромботична та тромбоцитопенічна пурпура.

Нервової системи та психіки: головний біль, нечасто: сонливість, запаморочення, вертиго, геміплегія, тремор, парестезії; страх, депресія, ажитація, амнезія, збудження, апатія, галюцинації, ворожість, нервозність, безсоння, порушення мислення, сплутаність свідомості.

Органів дихання: астма, бронхіт, сильний кашель, фарингіт, риніт, гикавка, носова кровотеча, легенева кровотеча, пневмонія, запалення або інфекція верхніх дихальних шляхів.

Органів зору та слуху: біль в очах, розлади зору, затуманення зору, дефекти полів зору; шум у вухах, глухота, середній отит.

Шлунково-кишкового тракту: закреп, біль у черевній порожнині, діарея, нудота, диспепсія, смакові розлади, неприємний запах з рота, сухість у ротовій порожнині, дисфагія, кардіоспазм, відрижка, блювання, езофагеальний стеноз, езофагеальна виразка, езофагіт, зміна кольору калу, метеоризм, поліпи шлунка, гастроентерит, коліт, шлунково-кишкові геморагії, зокрема ректальні, блювання з кров'ю, підвищення апетиту або зниження апетиту, анорексія, гіперсалівація, мелена, стоматит, глосит, панкреатит, тенезми.

Печінки та жовчі: жовтяниця, гепатит, холелітіаз.

Ендокринної системи: цукровий діабет, зоб, гіперглікемія/гіпоглікемія, гіпотиреоз.

Шкірного покриву: часто - висипання на шкірі; рідко - свербіж, кропив’янка, пурпура, ангіоневротичний набряк, петехії чи втрата волосся, гіпергідроз, акне, світлочутливість; дуже рідко - такі тяжкі генералізовані реакції, як токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона та поліморфна еритема.

Опорно-рухового апарату: біль у суглобах, м’язах або кістках, артрит/артралгія, міалгія.

Нирок та сечовивідної системи: інтерстиціальний нефрит, що може призвести до ниркової недостатності, глюкозурія, гематурія, альбумінурія, камені у нирках, затримка сечі.

Статевих органів та молочних залоз: сечостатеві розлади, імпотенція, зниження лібідо, збільшення молочних залоз або гінекомастія, болючість молочних залоз, порушення менструацій.

Загальне: анафілактоїдні/анафілактичні реакції, анафілактичний шок, збільшення живота, алергічні реакції, астенія, кандидоз, карцинома, біль у спині, ригідність шиї, біль у грудях (не завжди специфічний), біль у тазу, гіперемія обличчя, розлади мовлення, набряки, озноб, задишка, лихоманка, грипоподібний синдром, інфекції (неспецифічні), слабкість.

Лабораторні показники: підвищення рівня ACT, AЛT, лужної фосфатази, креатиніну, глобулінів, гамаглутамілтранспептидази, підвищення/зниження рівня лейкоцитів, порушення співвідношення А/Г, зміни кількості еритроцитів, білірубінемія, еозинофілія, гіперліпідемія, підвищення/зниження електролітів, підвищення/зниження холестерину, зниження гемоглобіну, підвищення рівня калію, сечовини, солі у сечі, підвищення рівня глюкокортикоїдів, підвищення рівня ліпопротеїдів низької щільності, підвищення/зниження тромбоцитів, підвищення рівня гастрину, позитивний тест на приховану кров, альбумінурія, глюкозурія, гематурія.

Особливості застосування

Довге або повторне застосування антибіотиків може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. Якщо утворилася суперінфекція, потрібно завершити прийом кларитроміцину і почати належну терапію.

Застосування будь-якої антимікробної терапії, зокрема кларитроміцину, для лікування інфекції H. pylorі може сприяти виникненню мікробного звикання. У деяких пацієнтів може розвинутися звикання мікроорганізмів H. pylorі до кларитроміцину.

Обережно варто приймати засіб пацієнтам із тяжкою нирковою недостатністю.

Відомо про порушення функції печінки, зокрема про підвищений рівень печінкових ферментів, гепатоцеллюлярний та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї під час застосування кларитроміцину. Порушення функції печінки може бути тяжкого ступеня та зазвичай є зворотним. Повідомлялося також про печінкову недостатність з летальним кінцем, яка переважно була асоційована з тяжкими загальними хворобами та/або супутнім медикаментозним лікуванням. Потрібно негайно припинити прийом кларитроміцину при виникненні таких проявів та симптомів гепатиту, як анорексія, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або біль у ділянці живота.

Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з летальним кінцем, спричиненого Clostridium difficile, повідомлялося при застосуванні майже всіх антибактеріальних препаратів, зокрема кларитроміцину. Варто завжди пам'ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після прийому антибіотиків. Окрім цього, слід уважно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile, повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.

Відомо про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які приймали кларитроміцин.

Препарат виводиться печінкою і нирками. Це потрібно враховувати пацієнтам із недостатністю функції печінки, із помірним або тяжким ступенем недостатності функції нирок та бути обережними при прийомі.

Якщо виникли тяжкі гострі реакції гіперчутливості, такі як анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, DRESS, хвороба Шенлейна-Геноха, терапію кларитроміцином потрібно негайно припинити та розпочати відповідне лікування.

Речовина тинідазол сприяє потемнінню сечі.

Під час терапії препаратом заборонено вживати алкоголь через можливий розвиток дисульфірамоподібної реакції (спазми у животі, нудота, блювання).

Не рекомендовано застосовувати Клатінол пацієнтам, які раніше не застосовували препарати групи нітроімідазолів.

Капсули лансопразолу містять цукор. Це варто враховувати хворим на цукровий діабет.

Період вагітності та грудного вигодовування

Протипоказано застосовувати Клатоніл вагітним жінкам та у період лактації.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом  

Застосування препарату Клатінол не впливає на швидкість реакції під час керування автотранспортом та іншими рухомими механізмами. Проте, оскільки можливі реакції з боку нервової системи, варто з обережністю сідати за кермо.

Спосіб застосування та дозування

Дозування та тривалість терапії визначається індивідуально для кожного пацієнта. 

Рекомендації щодо прийому: 1 стрип, що містить 2 капсули лансопразолу, 2 таблетки кларитроміцину та 2 таблетки тинідазолу, розрахований на 1 добу терапії. Зранку застосовують 1 капсулу лансопразолу і по 1 таблетці кларитроміцину та тинідазолу, ввечері повторюють схему.

Переважно тривалість терапії становить 1 тиждень.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Кларитроміцин

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказане через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії:

Цизаприд, пімозид і терфенадин	При їх супутньому застосуванні з кларитроміцином спостерігалося підвищення їхнього рівня в сироватці крові, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти фіксувались і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.
Ерготамін/дигідроерготамін	Одночасне застосування кларитроміцину й ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику кларитроміцину:

Пероральні контрацептиви

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.

Лікарські засоби, що є індукторами CYP3A (наприклад, рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, препарати звіробою)

Можуть індукувати метаболізм кларитроміцину. Це може призвести до субтерапевтичних рівнів кларитроміцину та зниження його ефективності. Крім того, може бути необхідним моніторування плазмових рівнів індуктора CYP3A, які можуть бути підвищені через інгібування CYP3A кларитроміцином (див. також інструкцію для медичного застосування відповідного індуктора CYP3A4). Одночасне застосування рифабутину і кларитроміцину призводило до підвищення рівнів рифабутину та зниження рівнів кларитроміцину в сироватці крові з одночасним підвищенням ризику появи увеїту.

Вплив таких лікарських засобів на концентрацію кларитроміцину в крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії:

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин	Можуть прискорювати метаболізм кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію в плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН- кларитроміцину - мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність кларитроміцину і 14-ОН-кларитроміцину різна по відношенню до різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через одночасне застосування кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450. Дія кларитроміцину послаблювалась етравірином; однак концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину підвищувались. Оскільки 14-ОН-кларитроміцин має понижену активність Mycobacterium avium complex (МАС), загальна активність проти цього патогену може бути змінена.
Флюконазол	Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флюконазолом. Зміна дози кларитроміцину не потрібна.
Ритонавір	Застосування ритонавіру й кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму кларитроміцину. Сmax кларитроміцину підвищувалася на 31 %, Сmin - на 182 % і AUC - на 77 %. Фіксувалось повне пригнічення утворення 14-ОН-кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози кларитроміцину у пацієнтів з нормальною функцією нирок не потрібне. Проте у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CLcr 30-60 мл/хв дозу кларитроміцину необхідно знизити на 50 %. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (CLcr < 30 мл/хв) дозу кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. Дози кларитроміцину, що перевищують 1 г на добу, не слід застосовувати разом з ритонавіром. Такі ж коригування дози слід проводити у пацієнтів із погіршеною функцією нирок при застосуванні ритонавіру як фармакокінетичного підсилювача разом з іншими інгібіторами BIJI-протеази, включаючи атазанавір і саквінавір.

Вплив кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів:

Антиаритмічні засоби	Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток шлуночкової тахікардії типу «пірует», що виникла при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів в сироватці крові.
Інгібітори ферменту CYP3A	Суміжне застосування кларитроміцину і інгібіторів ферменту CYP3A або препаратів, що головним чином метаболізуються CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього в плазмі крові, що, зі свого боку, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій. Слід бути обережними при застосуванні кларитроміцину у пацієнтів, які отримують терапію лікарськими засобами - субстратами CYP3A, особливо якщо СYР3А-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) і/або екстенсивно метаболізується цим ензимом. Може знадобитися зміна дози, і, за можливості, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізуються CYP3A у пацієнтів, які одночасно застосовують кларитроміцин.
Тріазолбензодіазепіни ( альпразолам, мідазолам, тріазолам)	Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг стану пацієнта для своєчасного коригування дози. Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються СYР3А, включаючи тріазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від СYР3А (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з кларитроміцином малоймовірний. Є постмаркетингові повідомлення про лікарську взаємодію і розвиток побічних явищ з боку центральної нервової системи (такі як сонливість і сплутаність свідомості) при сумісному застосуванні кларитроміцину і тріазоламу. Слід спостерігати за пацієнтом, враховуючи можливість збільшення фармакологічних ефектів з боку ЦНС.
Інгібітори фосфодіестерази (силденафіл, тадалафіл і варденафіл)	Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази при їх сумісному застосуванні з кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази. Зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з кларитроміцином.

Інші види взаємодій:

Колхіцин є субстратом СYР3А і Р-глікопротеїну (Рgр). Відомо, що кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати СYР3А і Рgр. При одночасному застосуванні кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і СYР3А кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину. При постмаркетинговому спостереженні повідомлялося про підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів, які застосовували кларитроміцин одночасно з дигоксином. У деяких пацієнтів розвинулися ознаки дигіталісної токсичності, у тому числі аритмії з летальним наслідком. Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину в сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з кларитроміцином. Одночасне застосування таблеток кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину в сироватці крові. Цього великою мірою можна уникнути шляхом дотримання інтервалу між прийомами кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії кларитроміцину та зидовудіну або дідеоксиназину у дітей не повідомлялося.

Були спонтанні або опубліковані повідомлення про взаємодію інгібіторів СYР3А, включаючи кларитроміцин, з лікарськими засобами, які не вважаються такими, що метаболізуються СYР3А (наприклад, фенітоїн та вальпроат). Рекомендується визначення рівнів цих лікарських засобів у сироватці крові при одночасному призначенні їх з кларитроміцином. Повідомлялося про підвищення їхніх рівнів у сироватці крові.

Можлива також двобічно спрямована лікарська взаємодія між кларитроміцином і атазанавіром, ітраконазолом, саквінавіром.

Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпотензії , брадиаритмії та лактоацитозу при сумісному застосуванні кларитроміцину та верапамілу.

Лансопразол

Атазанавір	Лансопразол, як і інші інгібітори протонної помпи, знижує концентрацію атазанавіру (інгібітору ВІЛ-протеаз), всмоктування якого залежить від шлункової кислотності, тому може впливати на терапевтичну дію атазанавіру та розвиток резистентності до ВІЛ-інфекції. Протипоказане одночасне застосування атазанавіру та лансопразолу.
Лікарські засоби, що метаболізуються системою цитохромів P450	Лансопразол може підвищувати у плазмі крові концентрацію препаратів, що метаболізуються CYP3A4 (варфарин, антипірин, індометацин, ібупрофен, фенітоїн, пропранолол, преднізолон, діазепам, кларитроміцин чи терфенадин).
Лікарські засоби, що пригнічують CYP2C19 (флувоксамін)	Флувоксамін призводить до значного підвищення (у 4 рази) концентрації лансопразолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні необхідна корекція дози лансопразолу.
Лікарські засоби, що індукують CYP2C19 та CYP3A4 (рифампіцин, трава звіробою)	Індуктори CYP2C19 та CYP3A4 можуть значного знизити концентрації лансопразолу у плазмі крові. При одночасному застосуванні необхідна корекція дози лансопразолу. Лікарські засоби, при всмоктуванні яких важливе значення рН. Лансопразол спричиняє тривале пригнічення шлункової секреції, тому теоретично можливий вплив лансопразолу на біодоступність препаратів, для яких при всмоктуванні значення рН є важливим (ітраконазол, ефіри ампіциліну).
Амоксицилін	Клінічних проявів взаємодій лансопразолу з амоксициліном не спостерігалося.
Сукральфат та антацидні лікарські засоби	Можуть зменшувати біодоступність лансопразолу, через що лансопразол необхідно приймати мінімум через 1 годину після застосування цих препаратів.
Нестероїдні протизапальні лікарські засоби	Не виявлено клінічно значущої взаємодії між лансопразолом та нестероїдними протизапальними лікарськими засобами.
Теофілін	При одночасному застосуванні лансопразолу з теофіліном (CYP1A2, CYP3A) відзначається помірне підвищення (10 %) кліренсу теофіліну, але клінічне значення їхніх взаємодій малоймовірне. Проте для підтримки клінічно ефективних концентрацій теофіліну окремим хворим необхідна корекція дози теофіліну на початку або при припиненні лікування лансопразолом.
Варфарин	Лансопразол не впливає на фармакокінетику варфарину та протромбіновий час. Підвищення MHС та протромбінового часу може призвести до кровотеч і навіть до летального наслідку.
Дигоксин	При одночасному застосуванні дигоксину та лансопразолу спостерігається підвищення рівня дигоксину у плазмі крові.
Такролімус	При одночасному застосуванні лансопразолу та такролімусу може підвищуватися концентрація такролімусу у плазмі крові, особливо у пацієнтів, яким проводили трансплантацію.

Тинідазол

Алкоголь	Одночасне застосування тинідазолу та алкоголю може призводити до дисульфірам-подібної реакції, тому такої комбінації слід уникати.
Антикоагулянти	Препарати з подібною хімічною структурою потенціюють ефекти антикоагулянтів для перорального застосування. Слід часто перевіряти показники протромбінового часу та, за необхідності, коригувати дозу антикоагулянту.
Сульфаніламіди та антибіотики	Тинідазол сумісний із цими препаратами (аміноглікозиди, еритроміцин, рифампіцин, цефалоспорини). Не рекомендовано призначати разом з етіонамідом. Фенобарбітал прискорює інактивацію у печінці. Посилює ефект непрямих коагулянтів (для зменшення ризику розвитку кровотеч рекомендується зменшувати дозу на 50 %).

Термін придатності та умови зберігання

Максимальний термін зберігання – 2 роки.

Зберігати потрібно у безпечних умовах, подалі від доступу дітей, за температури не вище ніж 30°С.

Ціна

Ціна Клатінолу в аптеках становить:

Клатінол комбінований набір для перорального застосування комбі-упаковка стрип № 42 - 382-388 гривень.