ФІЛЬТР

L-тироксин 100 Берлін-Хемі : інструкція, застосування, ціна

L-тироксин 100 Берлін-Хемі – синтетичний левотироксин – аналог природного тиреоїдного гормону для лікування нетоксичного зобу, гіпо- і гіпертиреозу (як допоміжний засіб), супресивного і замісного лікування раку щитоподібної залози, а також для проведення тесту на тиреоїдну супресію (як діагностичний засіб). Можна застосовувати дітям, а також вагітним і годуючим матерям (за рішенням лікуючого лікаря).

Інструкція до препарату L-тироксин 100 Берлін-Хемі у дозуванні 0,1 мг №50 (50 таблеток)

Склад

Діюча речовина: левотироксин натрію (Levothyroxinum natrium). В одній таблетці міститься 100 мкг активної субстанції.

Допоміжні речовини: кальцію фосфат двоосновний, полісахарид декстрин, натрію крохмальгліколят типу А, целюлоза мікрокристалічна (Cellulosum microcristallinum), гліцериди довголанцюгові парціальні.

Форма випуску, основні фізичні і хімічні властивості лікарського засобу

L-тироксин 100 Берлін-Хемі випускається у формі круглих, дещо випуклих, білих (як варіант - з легким бежевим відтінком) таблеток. З одного боку таблетки – насічка для зручності поділу, що дозволяє дотриматися рекомендованого дозування. З іншого – тиснення у вигляді цифри "100". В одному блістері – 25 таблеток. У картонному упакуванні – один, два або чотири блістери.

Фармакотерапевтична група

Код АТХ Н0ЗА А01. L-тироксин 100 Берлін-Хемі належить до групи тиреоїдних гормонів (тиреоїдного лікування).

Фармакологічні властивості, якими володіє лікарський препарат (ЛП)

Фармакодинаміка.

Механізм терапевтичної дії.

До складу L-тироксину 100 Берлін-Хемі входить синтетичний левотироксин – аналог природного тиреоїдного гормону, який виробляється щитоподібною залозою. Їхня дія є тотожною.

Ефекти, зумовлені особливостями фармакодинаміки препарату.

Часткова трансформація Levothyroxinum у ліотиронін відбувається здебільшого у нирках, а також печінці. Активуючи Т3-рецептори, синтетичний тиреоїдний гормон, що перейшов у клітини організму (більшість з них має рецептори до цих гормонів), виявляє вплив на його ріст, розвиток і метаболізм.   

Профіль безпеки та ефективності медикаменту, перевірений у клінічних умовах.

Нормалізація обміну речовин відбувається за рахунок заміщення гормонів щитовидної залози. Зокрема, при застосуванні Levothyroxinum natrium нормалізується рівень холестерину, який при гіпотиреозі помітно підвищується.

Фармакокінетика.

Абсорбція.

При прийомі внутрішньо абсорбція левотироксину відбувається здебільшого у верхньому відділі тонкої кишки. Ступінь абсорбції фармінґредієнту перебуває у прямій залежності від галогенової форми медичного препарату і у разі його прийому на голодний шлунок може сягати показника у 80%. Якщо прийняти засіб одночасно з їжею, його абсорбція буде виразно меншою.

Піку концентрації у сироватці крові левотироксин натрію досягає орієнтовно через 120-180 хвилин після прийому ліків.

Лікарський засіб починає діяти щонайраніше через три і щонайпізніше через п’ять діб після початку лікування.

Розподіл ЛЗ в організмі.

Лікарський препарат розподіляється організмом в об’ємі від 10 до 12 л. Зі специфічними протеїнами сироватки крові активний компонент зв’язується майже у повному обсязі (на 99,97%). Оскільки цей зв'язок не є ковалентним, між гормоном, який є у вільній формі, і тим, який є у зв’язаній, відбувається постійний і доволі інтенсивний обмін.

Елімінація.

Показник очищення сироватки крові від Levothyroxinum, який дозволяє оцінити метаболічні функції органів, становить майже 1,2 л (у розрахунку на добу). Біотрансформація активної речовини відбувається переважно у печінці, головному мозку, нирках і м’язовій тканині. Виведення метаболітів забезпечується прямою кишкою і нирками. Т½ становить майже тиждень. У пацієнтів з гіпертиреозом – три, максимум чотири дні, з гіпотиреозом – від дев'яти до десяти днів.

Прийом ЛП вагітними жінками і жінками у період грудного вигодовування.

Незначна кількість діючої речовини препарату може проникати крізь плаценту. При прийомі медикаменту у стандартних дозах незначна кількість Levothyroxinum natrium потрапляє у материнське молоко.

Порушення роботи нирок.

З огляду на високий ступінь зв’язування левотироксину з протеїнами, процедури гемоперфузії і гемодіалізу на концентрацію синтетичного гормону не впливають.

Показання до прийому

L-тироксин 100 Берлін-Хемі призначають з метою:

  • лікування зобу, що не супроводжується порушенням функції периферійного гіпофіз-залежного органу ендокринної залози;
  • тиреостатичного лікування гіпертиреозу (як допоміжний засіб після відновлення нормального функціонування щитоподібної залози);
  • замісного лікування гіпотиреозу, що виник з різних причин;
  • супресивного/замісного лікування раку щитоподібної залози (переважно після хірургічного видалення цього органу);
  • проведення тесту на тиреоїдну супресію (як діагностичний засіб).

Протипоказання

  • Гіперчутливість до активної або однієї з допоміжних субстанцій медичного препарату;
  • гіпофізарна недостатність, що прогресує до недостатності кори наднирників (за умови відсутності відповідного лікування);
  • гостре порушення кровопостачання серцевого м’яза;
  • гостре запалення міокарда;
  • гостре одночасне дифузне запалення всіх оболонок серця;
  • гіпертиреоз будь-якої етіології (за умови відсутності належної терапії).

Увага! Вагітним жінкам забороняється приймати левотироксин натрію одночасно з антитиреоїдними засобами (більше інформації на цю тему – у розділі "Застосування L-тироксину 100 Берлін-Хемі вагітними пацієнтками і пацієнтками, що годують дитину грудьми").

Спосіб застосування L-тироксин 100 Берлін-Хемі. Підбір оптимальної дози

Інформацію, викладену у цій інструкції, яка стосується підбору оптимальної дози вказаних ліків необхідно розглядати як рекомендовану. Доза у розрахунку на добу прийому підбирається в індивідуальному порядку за результатами клінічного огляду і проведених лабораторних аналізів. Лікування гормонами щитоподібної залози розпочинають з низької дози, яку поступово (кожні 14-28 днів) збільшують до досягнення оптимальної для конкретного пацієнта.

З огляду те, що рівень вільного тироксину Т4 в окремих хворих може бути підвищеним, з метою моніторингу ефективності терапії рекомендується визначити рівень тиреотропного гормону у плазмі крові.

Дорослі хворі.

Терапія зобу (за відсутності ознак злоякісності)/попередження рецидиву захворювання: загальна добова доза - від 75 до 200 мкг.

Замісне лікування при гіпотиреоїдизмі: терапію розпочинають з дози 25 або 50 мкг (у розрахунку на добу прийому), надалі приймають по 100 або 200 мкг лікарського препарату на добу.

Допоміжний засіб при проведенні медикаментозної корекції підвищеної секреції гормонів щитоподібної залози (гіпертиреозі): від 150 до 300 мкг (у розрахунку на добу прийому).

При проведенні тесту на тиреоїдну супресію: по 200 мкг (або дві таблетки) лікарського засобу на добу. Прийом ЛЗ розпочинають за два тижні до запланованого дослідження функції щитоподібної залози.

Діти з гіпотиреозом (вродженим або набутим).

Підтримуюча добова доза лікарського препарату розраховується так: 100 або 150 мкг левотироксину натрію на 1 м² площі поверхні тіла пацієнта.

Новонароджені і діти зі зниженою або повною відсутністю функції щитоподібної залози (з народження) потребують негайної замісної терапії Levothyroxinum. Терапію синтетичним гормоном розпочинають з дози у 10 або 15 мкг (у розрахунку на 1 кг ваги на добу прийому). Тривалість лікування – три місяці. Далі дозу ЛП переглядають, беручи до уваги індивідуальні особливості пацієнта, характер перебігу його захворювання і результати клінічних досліджень, у тому числі рівень тиреостимулюючого гормону.

При набутій формі гіпотиреозу лікування розпочинають з доз у діапазоні від 12,5 до 50 мкг (у розрахунку на добу прийому). Дозу поступово (кожні 14-28 днів) збільшують відповідно до рівня тиреотропіну і гормонів щитовидної залози, поки не вдасться досягнути повної, необхідної для замісного лікування. Новонародженим і дітям віком до трьох років добову дозу препарату дають мінімум за пів години до першого у цей день прийому їжі. З таблеток готується суспензія. Для цього їх розчиняють у 10 або 15 мл теплої (не гарячої!) води. Готову суспензію, додатково розвівши 5 або 10 мл води, відразу дають випити дитині.

Пацієнти похилого віку.

У деяких випадках (у т.ч. при серцевих патологіях) дозу медикаменту пацієнтам похилого віку доводиться поступово знижувати. З цією метою регулярно проводиться перевірка рівня тиреотропного гормону. 

Якщо у пацієнта з великим вузловим зобом недостатня маса тіла, найоптимальнішим буде застосовувати найменшу (наскільки це можливо) дозу Levothyroxinum natrium.

Добова доза приймається за один раз. Найкраще – зранку на голодний шлунок за пів години до прийому їжі. Таблетки найкраще запити половиною склянки води. Ковтати цілими!

Таблетку можна розділити навпіл. Для цього її треба покласти на тверду рівню поверхню так, щоб насічка на таблетці "дивилася" вгору і натиснути пальцем (мал. 1).

 

Мал. 1

Тривалість терапії.

У разі гіпотиреозу після проведених оперативних втручань (повного або часткового видалення щитовидної залози) терапія є пожиттєвою. Якщо медичний препарат приймається як допоміжний засіб з метою терапії гіпертиреозу (після досягнення нормальної функції щитоподібної залози), тривалість його застосовування відповідає тривалості тиреостатичного лікування. Якщо форма доброякісного зобу розцінюється лікуючим лікарем як легка, тривалість терапії становить від пів року до двох років. У разі відсутності ефекту від консервативного лікування пацієнту призначають променеве (радіоактивним йодом) або хірургічне.

Тест тиреоїдної супресії.

За необхідності провести таке дослідження левотироксин приймають впродовж двох тижнів (щодня у дозі 150 або 200 мкг).

Небажана побічна дія

У разі непереносимості синтетичного гормону левотироксину (таке явище спостерігається дуже рідко) або при передозуванні (особливо якщо доза на початку терапії підвищувалася надто швидко) можуть виникнути типові прояви гіпертиреозу.

У такому разі добову дозу лікарського засобу зменшують або на кілька діб припиняють його прийом. Після зникнення побічних реакцій терапію відновлюють. Дозу ЛЗ при цьому підбирають з обережністю.

У разі підвищеної чутливості до левотироксину натрію або будь-якої допоміжної речовини лікарського препарату можуть виникати респіраторні і шкірні прояви алергії, зокрема уртикарні висипання на шкірі. В окремих пацієнтів може розвиватися важка анафілаксія. Прийом ЛП у таких випадках припиняють.

Застосування L-тироксин 100 Берлін-Хемі рідше, ніж в одному випадку на 1000, але частіше, ніж в одному на 1000, може супроводжуватися появою псевдопухлин у головному мозку (така побічна реакція переважно виникає у дітей);

рідше, ніж в одному випадку на 10, але частіше, ніж в одному на 100 – підвищеною нервозністю;

частіше, ніж в одному випадку на 10 – тахікардією; головним болем; інсомнією;

з невідомою частотою (наявні дані не дозволяють провести точні підрахунки) – гіперчутливістю; висипаннями на шкірі (у тому числі уртикарією), підвищеною пітливістю; порушеннями мікроархітектури кісткової тканини (зазвичай це побічне явище розвивається у пацієнток, які перебувають у клімактеричному періоді та які довший час приймали синтетичний гормон у пригнічуючих дозах), судомами, слабкістю м'язів; розладами менструального циклу; втратою ваги; приливами жару, поганою переносимістю спекотної погоди; нападами раптового болю з локалізацією у грудях, порушеннями серцевого ритму; відчуттям неспокою; гострою судинною недостатністю у новонароджених, які народилися передчасно і з дуже малою вагою (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування L-тироксину 100 Берлін-Хемі"); блюванням, діареєю; тремтінням (переважно кінцівок).

Важливість повідомлень про небажані побічні ефекти, виникнення яких можна пов'язати з прийомом препарату.

Такі повідомлення у постреєстраційний період є дуже важливими, оскільки дозволяють систематично моніторити співвідношення можливої користі і потенційних ризиків від застосування вказаного медикаменту. Медичні працівники, отримавши інформацію про появу побічних реакцій у хворих, які застосовували L-тироксин 100 Берлін-Хемі у лікуванні, повинні сповістити про це відповідні органи.

Передозування

Передозування супроводжується пришвидшеним серцебиттям і пульсом, гіпертермією, порушенням частоти серцебиття, ритму та послідовності скорочення серця, швидкими, ритмічними рухами кінцівок/тулуба, відчуттями жару і неспокою, блюванням, болем голови, збоями менструального циклу (у жінок), інтенсивним потовиділенням, порушеннями сну, збільшенням частоти нападів ангінозного болю з локалізацією у грудях, втратою ваги, діареєю, судомами м'язів, що виникають на тлі їх слабкості, і псевдопухлинами мозку. Повідомляється про випадки нападів епілепсії в окремої категорії хворих, які прийняли надто високу дозу синтетичного гормону левотироксину. У такому разі прийом медичного препарату припиняють і проводять контрольний огляд та відповідні дослідження.

На передозування ліками вказує підвищення рівня тиреоїдного гормону Т2 (порівняно з рівнем ТТГ і тиреоїдним гормоном Т4).

При прийомі надто високих доз лікарського засобу, крім ознак інтоксикації організму, виникають симптоми, що вказують на пришвидшення обміну речовин (помірне або значне) (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажана побічна дія"). У такому разі прийом ЛЗ припиняють. Пацієнт повинен пройти контрольний огляд у лікаря.

При прийомі левотироксину натрію у дозах, які не перевищують 10 мг (наприклад, якщо людина прийняла таку кількість препарату з метою самогубства), ускладнення не виникають. Порушення дихальної та інших життєво важливих функцій організму є малоймовірним (за умови, що пацієнт не хворіє на ішемічну хворобу серця). Попри це, раніше повідомлялося про випадки виникнення гіперметаболічного кризу і судом, розвиток недостатності серцевої функції та коми, що в окремих хворих з порушеною функцією серця, які довший час приймали Levothyroxinum у високих дозах, призводило до летальних наслідків.  

При гострому передозуванні абсорбцію медикаменту з ШКТ можна зменшити, якщо прийняти активоване вугілля. Здебільшого таким пацієнтам призначають симптоматичну і підтримуючу терапію. При появі важких ß-симпатоміметичних проявів (пришвидшеного серцебиття, нервового збудження, підвищеної тривожності і патологічних, раптових, мимовільних насильницьких рухів в окремих групах м'язів) показаним є застосування інгібіторів ß-адренорецепторів. Лікарські засоби, які традиційно призначають при гіперфункції щитоподібної залози, зважаючи на повне пригнічення її функції, застосовувати протипоказано.

При прийомі екстремальних доз лікарського препарату (наприклад, при спробі суїциду) показаним є плазмафорез.

Пацієнти з передозуванням Levothyroxinum natrium потребують тривалого моніторингу. Оскільки левотироксин поступово перетворюється у вироблену форму трийодтироніну гормону щитовидної залози (ліотіронін), симптоми передозування можуть з'явитися щонайпізніше на шосту добу після прийому надто високих доз вказаного ЛП.

Особливості застосування L-тироксину 100 Берлін-Хемі

Перед проведенням лікування гормонами щитоподібної залози або тесту на тиреоїдну супресію необхідно переконатися у відсутності у хворого:

  • абсолютного або відносного порушення кровопостачання міокарда (зокрема гострого);
  • артеріальної гіпертензії;
  • функціональної автономії щитовидної залози;
  • гіпопітуітаризму і/або надниркової недостатності.

За наявності одного з вищеперелічених захворювань/патологічних станів призначається відповідне лікування, і лише після того, як воно виявить бажаний терапевтичний ефект, можна призначити L-тироксин 100 Берлін-Хемі.

Пацієнтам з абсолютним або відносним порушенням кровопостачання міокарда, патологічно пришвидшеним серцевим ритмом, хронічним гіпотиреоїдизмом, зменшеною насосною функцією серця, запаленням або гострим порушенням кровопостачання серцевого м’яза протипоказано фармакологічно індукувати помірний або навіть легкий надлишок у тканинах гормонів щитоподібної залози. При застосуванні тиреоїдних гормонів у цієї категорії хворих необхідно частіше контролювати показники гормонів щитоподібної залози (більше інформації на цю тему – у розділі "Спосіб застосування L-тироксину 100 Берлін-Хемі. Підбір оптимальної дози").

При вторинному гіпотиреозі слід переконатися у відсутності вторинної недостатності кори наднирників. За наявності цього захворювання спершу проводиться замісне лікування гідрокортизоном. Без попередньої терапії стероїдними гормонами, які виробляються корою наднирників, застосування тиреоїдних гормонів може призвести до аддісонічного кризу.

Необхідно взяти до уваги, що у недоношених немовлят, які при народженні мали дуже малу вагу, функція наднирників є незрілою, що при застосуванні левотироксину натрію може призвести до гострої судинної недостатності (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажана побічна дія"), через що терапію цим синтетичним гормоном слід проводити з особливою обережністю.

Якщо є підозра, що у пацієнта – функціональна автономія щитовидної залози, до початку прийому Levothyroxinum потрібно визначити рівень основного регулятора функції щитоподібної залози, який синтезується гіпофізом, або ж провести сцинтиграфію цього органу. 

У жінок після менопаузи підвищується ризик крихкості кісток, що передбачає необхідність титрування дози препарату, поки не вдасться досягнути мінімально ефективної. Щоб уникнути підвищення рівня Levothyroxinum natrium у крові, таким пацієнткам рекомендується регулярно перевіряти, як функціонує їхня щитоподібна залоза (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажана побічна дія").

Гормони, які синтезуються у щитовидній залозі, протипоказано застосовувати з метою схуднення. При прийомі фізіологічних доз хворі зі збереженою функцією цього органу ваги не втрачають. При прийомі більш високих можуть виникати серйозні побічні реакції, що здатні становити потенційну загрозу для життя пацієнта, особливо якщо він приймає окремі медичні препарати для зменшення ваги.

При застосуванні левотироксину на регулярній основі, переходити на інші ліки, до складу яких входять тиреоїдні гормони, можна, але після ретельної оцінки клінічних даних і контролю лабораторних показників.

У хворих, які поєднують L-тироксин 100 Берлін-Хемі з іншими лікарськими засобами, що можуть виявляти потенційний вплив на щитоподібну залозу (у тому числі аміодароном, похідними о-оксибензойної кислоти, блокаторами тирозинкінази і фуросемідом у високих дозах), необхідно наглядати за функціональним станом щитоподібної залози таких пацієнтів (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій").

Особливості застосування L-тироксину 100 Берлін-Хемі у хворих, які застосовують у лікуванні речовини, що перешкоджають зсіданню крові, та у хворих з цукровим діабетом описані у наступному розділі.

Повідомлялося про недостатність гормонів щитоподібної залози у хворих, які поєднували Levothyroxinum з Sevelamerum. Відтак у хворих, які застосовують у терапії обидва засоби, слід регулярно моніторити рівень тиреотропного гормону (більше інформації на цю тему – у розділі "Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій"). 

Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій

Пероральні антидіабетичні засоби.

Levothyroxinum natrium може знижувати терапевтичну дію діабетичних препаратів, у т.ч. метформіну, глібенкламіду, препаратів інсуліну та глімепіриду. Пацієнтам з цукровим діабетом необхідно частіше перевіряти показники глюкози у крові, особливо на перших етапах терапії тиреоїдними гормонами і ближче до її завершення. За потреби дозу цукрознижувального лікарського препарату можна коригувати.    

Похідні природних сполук, в основі будови яких лежить бензо-альфа-пірон.

Левотироксин може посилювати дію похідних лактонів цис-о-гідроксикоричної кислоти, витісняючи їх з ділянок, де вони зв’язуються з протеїнами сироватки крові. У разі комбінованої терапії слід регулярно контролювати показники зсідання крові. За потреби дозу антикоагулянтів можна зменшити.

Іонообмінні смоли.

Колестирамін, сульфати натрію і кальцію полістиренової сульфокислоти, а також колестипол, зв’язуючи тиреоїдні гормони у травному тракті, інгібують абсорбцію левотероксину натрію. З огляду на це, іонообмінну смолу рекомендується приймати не раніше як через чотири (а краще п’ять) годин після прийому Levothyroxinum. 

ЛП, які зв’язують стероїдні кислоти, що входять до складу жовчі.

Колесевелам творить зв’язки з Levothyroxinum natrium, зменшуючи у такий спосіб абсорбцію останнього у шлунку і кишечнику. При прийомі левотироксину (мінімум за чотири години до прийому згаданого секвестранта жовчних кислот) ці препарати між собою не взаємодіють, тому рекомендується дотримуватися окресленого інтервалу між їх застосуванням.

Антацидні препарати, до складу яких входить алюміній/медикаменти, до складу яких входить кальцій або залізо

При комбінації ЛП, які знижують кислотність шлункового вмісту і до складу яких входить алюміній (у тому числі сукральфату), або препаратів з вмістом кальцію чи заліза з левотироксином натрію абсорбція останнього може знижуватися. Відтак приймати L-тироксин 100 Берлін-Хемі необхідно мінімум за два години до прийому вищезгаданих медикаментів.

Карбонат лантану і севеламер

Lanthanum Carbonate і Sevelamerum зменшують кількість Levothyroxinum, який доходить до місця дії в організмі (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування L-тироксину 100 Берлін-Хемі").

Propylthiouracilum, ß-блокатори (передусім Propranololum) і глюкокортикостероїди

Перелічені медичні препарати перешкоджають перетворенню вільного тироксину Т4 у дийодтирозин Т2, викликаючи тим самим зменшення вмісту трийодтироніну загального Т3 у сироватці крові.

Amiodaronum і рентгенконтрастні речовини з вмістом йоду.

Зважаючи на те, що у згаданих засобах міститься велика кількість йоду, вони можуть викликати як дифузний токсичний зоб, так і зниження або повне припинення функції щитоподібної залози. Особливо обережними потрібно бути пацієнтам з вузловим зобом (з потенційним, але невиявленим захопленням йоду, незалежним від впливу тиреотропного гормону гіпофізу і продукцією тироксину тироцитами). Аміодарон перешкоджає перетворенню Т4 вільного у трийодтиронін загальний, у результаті чого рівень останнього знижується, а рівень ТТГ у сироватці крові, навпаки, підвищується. Оскільки цей лікарський засіб впливає на роботу щитоподібної залози, може виникнути потреба у перегляді дози L-тироксину 100 Берлін-Хемі.   

Похідні о-оксибензойної кислоти, фуросемід, дикумарин і клофібрат.

Похідні саліцилової кислоти (особливо якщо загальна добова доза цих ЛЗ перевищує 2 г), Furosemidum і Dicoumarolum у дозі 250 мг, а також Clofibratum здатні витісняти Levothyroxinum зі зв’язків з протеїнами сироватки крові, у результаті чого на початкових етапах комбінованої терапії може підвищуватися концентрація вільних і знижуватися вміст загальних гормонів.    

Контрацептиви із вмістом естрогену/лікарські препарати для проведення замісного гормонального лікування у жінок після менопаузи

Естрогенвмісні препарати або замісне гормональне лікування можуть збільшувати потребу у левотироксині у жінок, в яких з настанням вікових змін в організмі припинилися менструації. Підвищене зв’язування левотироксину натрію може стати причиною помилкової діагностики і, відповідно, терапії.

Сертралін, хлоргуанід і хлорохін

Перелічені медикаменти знижують терапевтичну дію Levothyroxinum і підвищують рівень тиреотропного гормону у плазмі крові.

Ензими, які індукуються медичними препаратами.

Похідні барбітурової кислоти, карбамазепін, рифампін, дифеніл та інші ліки, що можуть активувати ензими печінки, здатні підвищувати кліренс Levothyroxinum natrium, який характеризує поглинально-видільну функцію печінки, та призводити до зниження концентрації останнього у сироватці крові.

Блокатори протеази, зокрема Ritonavirum, Lopinavirum та Indinavirum

Раніше повідомлялося, що у разі поєднання левотироксину з одним із вищеперелічених лікарських препаратів він може інактивуватися. Тож якщо хворий комбінує левотироксин натрію з блокаторами ензимів класу гідролаз, які відповідають за розщеплення пептидного зв’язку між амінокислотами у протеїнах, слід ретельно перевірити роботу щитоподібної залози пацієнта і переконатися у відсутності клінічної симптоматики. У разі потреби дозу Levothyroxinum можна змінити.

Блокатори тирозинкінази.

Блокатори тирозин-специфічної протеїнкінази, у тому числі іматиніб, сорафеніб, сунітиніб і мотезаніб, здатні зменшувати лікувальну дію Levothyroxinum natrium. Тож якщо хворий застосовує левотироксин одночасно з блокаторами тирозин-специфічної протеїнкінази, слід переконатися у відсутності клінічної симптоматики і регулярно контролювати показники роботи щитоподібної залози. За потреби призначену дозу левотироксину натрію переглядають.

Соєвмісні ЛП.

Соєвмісні препарати можуть перешкоджати абсорбції Levothyroxinum у шлунково-кишковому тракті. У дітей з вродженим гіпотиреозом, які споживали замість м'ясних продуктів соєві і які застосовували у терапії Levothyroxinum natrium, рівень тиреотропіну у плазмі крові підвищувався. Аби досягти нормального рівня тироксину Т4 і гормону передньої частки гіпофізу, що стимулює продукування у щитоподібній залозі тироксину та трийодтироніну у плазмі крові, левотироксин рекомендується приймати у високих дозах. На час дотримання соєвої дієти і після її завершення проводиться ретельна перевірка рівнів вільного тироксину (тироксину Т4) і тиреотропного гормону у плазмі крові. За потреби призначену дозу левотироксину натрію можна скоригувати.

Діти

Допускається застосування вказаного медикаменту у лікуванні дітей. Більше інформації на цю тему – у розділі "Спосіб застосування L-тироксину 100 Берлін-Хемі. Підбір оптимальної дози".

Застосування L-тироксину 100 Берлін-Хемі вагітними пацієнтками і пацієнтками, які годують грудьми

Застосування у період вагітності.

Терапію гормонами, які виробляються щитовидною залозою, вагітним жінкам проводять поетапно, що дозволяє досягти оптимального гормонального балансу і таким чином забезпечити нормалізацію стану здоров'я як самої пацієнтки, так і плоду.

Медичний препарат широко застосовується у лікуванні вагітних. Про небажаний вплив, які може викликати Levothyroxinum, у т.ч. на перебіг вагітності і/або здоров'я плоду чи немовляти, не повідомлялося.

Через активне вироблення естрогену у період вагітності може зрости потреба організму у левотироксині. З огляду на це, вагітним жінкам рекомендується систематично моніторити роботу щитоподібної залози і у разі такої потреби – переглядати дозу синтетичного гормону.

Вагітним пацієнткам забороняється застосовувати левотироксин натрію як допоміжний засіб при медикаментозній корекції підвищеної секреції гормонів щитоподібної залози тиреостатичними засобами. Якщо жінка додатково приймає Levothyroxinum, дозу препаратів, які блокують тироксин, ймовірно, доведеться підвищити. На відміну від  Levothyroxinum natrium, тиреостатичні засоби у високих дозах можуть проникати крізь плаценту, що у подальшому може призвести до розвитку гіпотиреоїдизму у плоду. Зважаючи на це, пацієнткам з надлишком гормонів щитоподібної залози тиреостатичні препарати застосовувати можна лише у монотерапії і виключно у низьких дозах.

Вагітним проводити тест на тиреоїдну супресію забороняється.

Застосування у період лактації.

Терапія гормонами, які виробляються щитовидною залозою, у лактаційний період проводиться поетапно. Повідомлення про небажані побічні реакції у немовлят у відповідь на прийом левотироксину – відсутні. Гормони щитовидної залози, які потрапили у материнське молоко у період годування грудьми (навіть за умови прийому високих доз), не здатні викликати у новонародженого гіпертиреоз чи пригнічувати секрецію тиреотропіну.

У період грудного вигодовування проходити тест на тиреоїдну супресію протипоказано.                                  

Здатність L-тироксину 100 Берлін-Хемі впливати на швидкість психомоторних реакцій при управлінні автомобільним транспортом або роботі з іншими машинами

Вплив медикаменту на здатність управляти транспортними засобами або працювати з іншими машинами у ході досліджень не вивчався.

Середня ціна в аптеках

Від 96 до 115 гривень за L-тироксин 100 Берлін-Хемі у дозуванні 0,1 мг №50.

Рекомендації щодо термінів і умов зберігання

Медичний препарат рекомендується зберігати в умовах кімнатної температури, поза зоною досяжності дітей, не довше двох років від дати виготовлення. Забороняється застосовувати після закінчення терміну придатності. Термін, коли ліки підлягають утилізації, вказаний на упаковці.

Категорія відпуску

Відпуск засобу в аптеці передбачає наявність рецепту від лікаря.

Купити на Liki24 зі знижкою 30% Купити
  • Виробник:
    Берлін-Хемі, Німеччина
  • Діючі речовини:
    Левотирокс (Levothyroxinum)
  • Код АТХ:

    H03AA01

    H - Препарати гормонів для системного застосування (крім статевих гормонів і інсулінів)

    H03 - Тиреотропні засоби

    H03A - Тиреотропні препарати

    H03AA - Тиреоїдні гормони

    H03AA01 - Левотироксин натрій