ФІЛЬТР

Вальтрекс: інструкція, застосування, ціна

Вальтрекс – противірусний препарат, який призначають як з лікувальною метою (при оперізувальному герпесі, інфекційних дерматозах, викликаних збудниками простого герпесу 1 і 2 типів), так і з профілактичною (рецидивів інфекційних шкірних захворювань, збудником яких є вірус простого герпесу, у тому числі герпесвірус 2 типу, який уражає геніталії; інфікування цитомегаловірусом та, відповідно, розвитку опортуністичних інфекцій у пацієнтів після пересадки органів; запобігання зараження герпесвірусом 2 типу здоровими партнерами у поєднанні із застосуванням презервативів та дотриманням правил інтимної гігієни). У педіатричній практиці застосовується винятково з профілактичною метою (попередження інфікування цитомегаловірусом і розвитку опортуністичних інфекцій у пацієнтів після трансплантації органів, починаючи з віку 12 років).

 Інструкція до препарату Вальтрекс у дозуванні 500 мг №10 (10 таблеток)

Склад

Діюча речовина: валацикловір. В одній таблетці міститься 500 мг валацикловіру гідрохлориду.

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна (Cellulosum microcristallinum), повідон (Povidonum), кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат (Magnesium stearate), віск бразильський, концентрат білого барвника (YS-1-18043): гідроксипропілметилцелюлоза, ПЕГ 400, оксид титану (IV), полісорбат-80.

Форма випуску лікарського засобу

Вальтрекс випускається у формі білих, укритих оболонкою, видовжених, випуклих з обох боків таблеток зі серцевиною білого або майже білого кольору, з нанесеним на них гравіюванням "GX CF1" у дозуванні 500 мг №10 (10 таблеток у блістері) або №42 (по шість таблеток у семи блістерах у картонному упакуванні).

Фармакотерапевтична група

Вальтрекс належить до групи противірусних лікарських препаратів прямої дії.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Валацикловір (діюча речовина Вальтрексу) є L-валіновим ефіром ацикловіру, аналогом гуаніну (похідним пурину). Потрапивши в організм, швидко і практично повністю перетворюється валацикловір-гідролазою (печінковим ензимом) в ацикловір і 2-аміно-3-метилбутанову кислоту (валін). Як показали дослідження in vitro, ацикловір діє як специфічний блокатор герпесвірусів (збудників лабіального і генітального герпесу, вітряної віспи, цитомегаловірусу і вірусу Епштейна-Барра), який після завершення процесу фосфорилювання переходить в активну форму (ацикловіру трифосфат), котра вбудовується у ланцюжок ДНК вірусу і блокує її подальше продукування. Процес фосфорилювання проходить у кілька етапів. На першому активізується вірусоспецифічний ензим. У випадку зі збудником простого герпесу і вітрянки, а також вірусом Епштейна-Барра – вірусна тимідинкіназа, яку можна ідентифікувати виключно у заражених вірусом клітинах. У випадку із цитомегаловірусом спостерігається певна вибірковість процесу приєднання фосфатної групи до речовини, на яку діє специфічний вірусний ензим, котрий відбувається за посередництвом продукту гену кінази UL97. Вибіркову дію цього ензиму можна пояснити активацією ацикловіру. Процес перетворення монофосфату ацикловіру у трифосфат забезпечується клітинними фосфотрансферазами. Ацикловіру трифосфат блокує ензим, який задіяний у реплікації вірусної ДНК та вбудовується у неї, у результаті чого ланцюжок повністю розривається, припиняється продукування вірусної ДНК, і неклітинний інфекційний агент уже не здатен реплікуватися.

Нечутливість до ацикловіру пояснюється нестачею вірусної тимідинкінази, наслідком чого є надмірна активність вірусу. В окремих випадках – зараженням специфічним штамом вірусу або якщо тимідинкіназа або ензим, задіяний у реплікації ДНК, мають порушену структуру. Вірулентність цих вірусів можна порівняти із вірулентністю дикого штаму. 

При проведенні масштабного спостереження за клінічними ізолятами збудників вітряної віспи і лабіального герпесу у пацієнтів, які застосовували у терапії ацикловір, вдалося встановити, що у пацієнтів з нормальною імунною відповіддю патогени, які є більш стійкими до дії ацикловіру, зустрічаються рідше, але навіть серед пацієнтів з важкими порушеннями імунітету (зокрема після пересадки органів, при застосуванні протипухлинних ліків у хворих з онкопатологіями, реципієнтів кісткового мозку, ВІЛ-інфікованих осіб) такі випадки не зустрічаються часто.

При оперізувальному герпесі валацикловір пришвидшує усунення больових відчуттів, зменшує ймовірність розвитку постгерпетичної невралгії.

У разі застосування валацикловіру з профілактичною метою у пацієнтів, інфікованих цитомегаловірусом після трансплантації нирок, знижується вірогідність раптового відторгнення пересадженого органу, а також зменшується частота розвитку опортуністичних інфекцій, вітрянки і простого герпесу, що можуть становити небезпеку для хворих з ослабленим імунітетом.  

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після прийому внутрішньо активна субстанція добре абсорбується. За посередництвом печінкового ензиму валацикловір-гідролази, швидко і практично повністю перетворюється в ацикловір і 2-аміно-3-метилбутанову кислоту. При прийомі 1 г діючої речовини організмом засвоюється більш як половина (54%) ацикловіру. Засвоюваність ацикловіру від часу прийому їжі не залежить. Фармакокінетичні параметри валацикловіру гідрохлориду при прийомі різних доз препарату залишаються незмінними. При збільшенні  дози швидкість всмоктування активної субстанції знижується, ступінь всмоктування – зменшується. Якщо доза перевищує 500 мг, її засвоюваність зменшується (попри зростання показника максимальної концентрації діючої речовини у крові). Після однократного застосування препарату у широкому терапевтичному діапазоні (від 0,25 до 2 г) у здорових добровольців, в яких функція нирок не порушена, свого піку концентрація активного компонента у крові досягає через 60-120 хвилин і становить від 2,2 до 8,3 мкг/мл. Від загальної концентрації ацикловіру у сироватці крові лише 4% становить валацикловір, який сягає свого піку у середньому через пів години (максимум – 1 годину 40 хвилин) і вже через три години знижується до позначки, коли його кількість уже не піддається вимірюванню. Фармакокінетика ацикловіру і валацикловіру гідрохлориду від кратності застосування препарату не залежить.

Розподіл фармінґредієнту в органах, тканинах і біологічних рідинах. З протеїнами сироватки крові валацикловір зв’язується лише на 15%. У спинномозкову рідину (показник визначається за співвідношенням спинномозкового ліквору і площі під фармакокінетичною кривою "концентрація-час") проникає приблизно чверть від загальної кількості ацикловіру і 8-гідрокси-ацикловіру (продукту його проміжного обміну) та лише 2,5% іншого його метаболіту - 9-карбоксиметоксиметилгуаніну.

Біотрансформація. Після прийому внутрішньо активна субстанція у процесі проходження крізь стінку травного тракту і/або печінку (до того як потрапити у кровотік) перетворюється на ацикловір і 2-аміно-3-метилбутанову кислоту. Незначна частина ацикловіру за посередництвом двох ферментів - альдегіддегідрогенази та алкогольдегідрогенази перетворюється у метаболіт 9-карбоксиметоксиметилгуанін, а також, задіявши альдегід-оксидазу, - у 8-гідрокси-ацикловір. Майже 88% від загальної експозиції лікарського засобу у сироватці крові становить ацикловір. Його метаболіти - 9-карбоксиметоксиметилгуанін і 8-гідрокси-ацикловір, - 11% і 1% відповідно. У біотрансформації валацикловіру та ацикловіру ферментна система Р450 не задіяна.

Екскреція. Після одно- і багатократного введення валацикловіру гідрохлориду Т½ ацикловіру (за умови нормальної функції нирок) становить приблизно 180 хвилин. Понад 80% дози елімінується у вигляді ацикловіру та його основного метаболіту – 9-карбоксиметоксиметилгуаніну.

Особливості фармакокінетики в окремих групах хворих.

У пацієнтів з критичною нирковою недостатністю ацикловір втрачає половину своєї фармакологічної активності приблизно через 14 годин.

При лабіальному або оперізуючому герпесі збудники цих захворювань фармакокінетичних параметрів лікарського засобу (за умови прийому внутрішньо) істотно не змінюють.

При проведенні досліджень з вивчення фармакокінетичних параметрів Вальтрексу у жінок на пізніх термінах вагітності вдалося встановити, що AUC ацикловіру у фазі сталого підвищення після прийому препарату у дозі 1 г була майже вдвічі вищою порівняно із прийомом ацикловіру внутрішньо у дозі 1,2 г на добу.  

У ВІЛ-інфікованих осіб після прийому (одно- чи багатократно) валацикловіру у дозі 1 або 2 г фармакокінетика ацикловіру порівняно зі здоровими особами не змінювалася.

У реципієнтів органів, які приймали валацикловіру гідрохлорид у дозі 2 г чотири рази на добу, пік концентрації ацикловіру ≥ піку концентрації ацикловіру у здорових добровольців, які приймали аналогічну дозу лікарського засобу, а показники AUC за добу були суттєво більшими.   

Показання до застосування

З лікувальною метою:

  • герпес зостер;
  • інфекційні дерматози, викликані збудниками лабіального герпесу (1 і 2 типів).

З метою превентивного лікування (супресії) рецидивів:

  • інфекційних шкірних захворювань, збудником яких є вірус простого герпесу (у тому числі герпесвірус 2 типу, який уражає геніталії).

З профілактичною метою:

  • попередження інфікування цитомегаловірусом та, відповідно, розвитку опортуністичних інфекцій у пацієнтів після пересадки органів;
  • запобігання зараженню герпесвірусом 2 типу (збудником генітального герпесу) здоровими партнерами (у поєднанні із застосуванням презервативів та дотриманням правил інтимної гігієни).

Протипоказання

При гіперчутливості до діючої або однієї з допоміжних речовин, а також ацикловіру застосовувати препарат протипоказано.

Спосіб застосування Вальтрексу. Підбір оптимальної дози

З лікувальною метою при оперізуючому лишаї лікарський засіб призначають дорослим пацієнтам у дозі 1 г (тобто дві таблетки) тричі впродовж доби. Тривалість прийому ліків – тиждень (сім днів).

З лікувальною метою при інфекційних дерматозах, викликаних герпесвірусом 1 і 2 типу, дорослим пацієнтам, в яких відсутні порушення у роботі імунної системи, препарат призначають у дозі 0,5 г (одна таблетка) двічі протягом доби.

Тривалість терапії при рецидивах захворювання - 3-5 діб. Якщо хвороба виникла вперше, її перебіг може бути більш важким, а тому прийом ліків рекомендується продовжити з п’яти до десяти діб. Терапію бажано розпочати якнайшвидше. При рецидивах інфекції, викликаних вірусом лабіального герпесу, застосування Вальтрексу бажано розпочати при появі перших клінічних ознак хвороби або відразу як проявляться всі її симптоми. У такому разі є велика ймовірність уникнути розвитку уражень губ і статевих органів. 

Альтернативним дозуванням при простому герпесі ("лихоманці на губах") є доза у 2 г (чотири таблетки) з кратністю прийому двічі протягом доби. Після прийому першої дози (двох таблеток) необхідно вичекати не менш як чверть (а краще – пів доби), після чого прийняти другу дозу, тобто ще дві таблетки. Розтягуючи прийом ліків у часі, неможливо вплинути на їхню ефективність, відтак лікування Вальтрексом при лабіальному герпесі, викликаному герпесвірусом 1 типу, не повинно тривати довше однієї доби. Терапію необхідно розпочати при появі перших ознак захворювання (відчуття пощипування слизової губ, печіння або свербежу).

З метою профілактики рецидивів інфекційних шкірних захворювань, викликаних збудниками простого герпесу:

  • дорослим пацієнтам з нормальною імунною відповіддю призначають по 0,5 г валацикловіру (одній таблетці). Кратність прийому – один раз протягом доби;
  • з імунодефіцитними станами – по 0,5 г (одній таблетці) з кратністю прийому двічі впродовж доби.

З метою зменшення ризику інфікування герпесвірусом 2 типу інфікованим партнерам дорослих гетеросексуальних осіб з нормальною регуляцією імунної системи, в яких виникає менше дев’яти рецидивів захворювання впродовж одного року, Вальтрекс призначають у дозі 0,5 г з кратністю прийому один раз на день.

Інформація щодо зниження ризику передачі збудника в інших групах хворих відсутня.

З метою профілактики зараження цитомегаловірусом у пацієнтів, яким пересадили органи, дорослим і дітям, старшим 12 років, препарат призначають у дозі 2 г (чотири таблетки) з кратністю прийому чотири рази протягом доби. Прийом Вальтрексу після пересадки донорського органу/органів необхідно розпочати якомога швидше. Хворим з недостатністю ниркової функції дозу лікарського засобу знижують (більше інформації на цю тему – у цьому ж розділі, у підрозділі "Підбір дози хворим з нирковою дисфункцією"). Курс терапії становить здебільшого три місяці (90 днів), але при високому ступені ризику прийом лікарського засобу можна продовжити.

Підбір дози хворим з нирковою дисфункцією.

Валацикловіру гідрохлорид пацієнтам з нирковою недостатністю призначають з обережністю. Обов’язковою вимогою є підтримка належного рівня рідини в організмі.

Дозування підбирається залежно від показань до застосування препарату і швидкості клубочкової фільтрації (детальніше – у таблиці):

Показання

Швидкість клубочкової фільтрації (у мл/хв.)

Оптимальна доза ЛП

Оперізувальний герпес (у лікуванні дорослих пацієнтів з нормальною регуляцією імунної системи/дорослих пацієнтів з імунодефіцитними станами)

≥50

від 30 до 49

від 10 до 29

˂10

1000 мг тричі на день

1000 мг двічі на день

1000 мг один раз на добу

0,5 г один раз на добу

 

"Лихоманка на губах" (у лікуванні дорослих пацієнтів з нормальною імунною відповіддю)

≥50

від 30 до 49

від 10 до 29

˂10

2000 мг двічі на добу

1000 мг двічі на добу

0,5 г двічі на добу

0,5 г один раз на добу

 

 

Профілактика інфікування цитомегаловірусом

≥75

від 50 до 75

від 25 до 50

від 10 до 25

˂10 (або якщо пацієнт уже перебуває на гемодіалізі)

2000 мг чотири рази на добу

1500 мг чотири рази на добу

1500 мг тричі на добу

1500 г двічі на добу

1500 мг один раз на добу

Генітальний герпес (у лікуванні дорослих пацієнтів з нормальною регуляцією імунної системи)

≥30

˂30

0,5 г двічі на добу

0,5 г один раз на добу

Профілактика простого герпесу (у дорослих пацієнтів з нормальною імунною відповіддю)

≥30

˂30

0,5 г один раз на добу

0,25* г один раз на добу

Профілактика лабіального герпесу (у дорослих пацієнтів з імунодефіцитними станами)

≥30

˂30

0,5 г двічі на добу

0,5 г один раз на добу

*У разі потреби застосування вказаної дози таблетку не ділити – застосовувати лікарський засіб у відповідному дозуванні!

Хворим, які перебувають на тривалому інтермітуючому гемодіалізі, призначають ті ж дози ЛЗ, що й хворим, у яких ШКФ становить ˂15 мл/хв. Доза підбирається після проведення процедури очистки крові.

Показник швидкості клубочкової фільтрації вимагає постійного контролю, особливо ретельного – у періоди швидкої зміни ниркової функції, у т.ч. відразу після пересадки органу. Доза Вальтрексу цій групі хворих підбирається з урахуванням згаданого показника.

Підбір дози пацієнтам з печінковою дисфункцією

При легкому або помірному ступені цирозу печінки коригувати дозу препарату не потрібно, оскільки при заміщенні у паренхімі печінки її дольок сполучною тканиною і утворенні циротичних вузлів синтезуюча функція цього органу не порушується. На різних стадіях цирозу (зокрема при порушенні білково-синтезуючої функції печінки і наявності симптомів блоку портальної системи), з огляду на сталість фармакокінетичних параметрів валацикловіру (клінічні дані на цю тему є обмеженими), коригувати дозу ліків не потрібно.

Особливості застосування вищих доз препарату (≥4 г у розрахунку на добу прийому) описані у розділі "Особливості застосування Вальтрексу".

Підбір дози хворим похилого віку

Аби уникнути потенційних порушень роботи печінки, доза ЛЗ вказаній категорії пацієнтів підлягає перегляду (більше інформації на цю тему – у цьому ж розділі, у підрозділі "Підбір дози хворим з нирковою дисфункцією). Крім того, слід підтримувати належний рівень рідини в організмі.

Небажані побічні явища

У ході проведення клінічних досліджень найчастіше спостерігалися такі побічні реакції, як нудота і головний біль (рідше, ніж в одному випадку на 10, але частіше, ніж в одному на 100), а також фіксувалися більш серйозні побічні явища – синдром Мошковіца/гемолітико-уремічний синдром, неврологічні розлади та гостра недостатність ниркової функції.

Як показали постмаркетингові спостереження, рідше, ніж в одному випадку на 10000, терапія Вальтрексом супроводжується тромбоцито- і лейкопенією (здебільшого спостерігається у пацієнтів з імунодефіцитними станами); надмірною нервовою збудливістю, розладом координації довільних рухів, психотичними проявами, дистрофією тканини мозку, тремором, важким розладом мовленнєвої діяльності, судомами, повною втратою свідомості з порушенням життєво важливих функцій*; ангіонабряком і кропив’янкою; анафілактичними реакціями; підвищенням біохімічних маркерів функціональних порушень печінки (в окремих випадках ця побічна реакція окреслюється як гепатит), яке минає саме по собі після припинення застосування лікарського засобу; гострою недостатністю ниркової функції, наявністю крові у сечі, що перевищує показники фізіологічної норми (вказане побічне явище часто асоціюється з іншими патологіями нирок), болем у ділянці попереку, який може асоціюватися з нирковою дисфункцією (є повідомлення, що у канальцях нирок можуть утворюватися преципітати ацикловіру, тому на час терапії рекомендується подбати про належний рівень рідини в організмі (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Вальтрексу");

рідше, ніж в одному випадку на 1000, але частіше, ніж в одному на 10000, – вертиго, галюцинаціями, змінами свідомості, погіршенням когнітивних здібностей*; свербежем; дискомфортними відчуттями з локалізацією у черевній порожнині, діареєю, блюванням; порушенням роботи нирок;

рідше, ніж в одному випадку на 100, але частіше, ніж в одному на 1000, – висипаннями на шкірі (зокрема пов’язаними з підвищеною чутливістю до ультрафіолетових променів); задишкою.

*Перелічені симптоми у більшості пацієнтів минають самі по собі після припинення застосування препарату і спостерігаються переважно у пацієнтів з недостатністю ниркової функції або іншими чинниками, що підвищують ризик появи цих симптомів (більше інформації на цю тему – у розділі "Особливості застосування Вальтрексу"). У пацієнтів, яким пересадили донорський орган/органи і які отримують ЛП з метою профілактики зараження цитомегаловірусом у дозі 8 г на добу, неврологічні порушення виникають з більшою частотою, ніж у пацієнтів, які приймають менші дози цього препарату.

Є повідомлення, отримані у ході клінічних досліджень, про появу інших побічних явищ – ниркової дисфункції, тромбоцитопенії і мікроангіопатичної гемолітичної анемії (у деяких пацієнтів виникали одночасно 2-3 вищеперелічені побічні реакції) у хворих з важкими імунодефіцитними станами, особливо у пацієнтів, в яких уже діагностували СНІД і які довший час приймали валацикловіру гідрохлорид у дозі 8 г (у розрахунку на добу прийому). Такі ж побічні явища виникали у хворих, які не застосовували валацикловір у лікуванні. 

Передозування

Прояви

Є повідомлення про виникнення неврологічних проявів, у тому числі змін свідомості (аж до повної її втрати зі супутнім порушенням життєво важливих функцій), моторного занепокоєння, галюцинацій, зниження когнітивних здібностей і розвитку гострої ниркової дисфункції у пацієнтів, які прийняли надто високі дози валацикловіру гідрохлориду. Передозування може також супроводжуватися нудотою і блюванням. Аби запобігти випадковому прийому надто високих доз препарату, пацієнту необхідно виявляти максимальну обережність. Більшість випадків передозування пов’язують із прийомом лікарського засобу пацієнтами похилого віку і з недостатністю ниркової функції, яким  лікар не скоригував дозу відповідно до функціонального стану їхнього організму.

Терапія

Хворі, які перевищили дозу ліків, повинні перебувати під пильним медичним наглядом, що дозволить вчасно виявити ознаки інтоксикації і відповідним чином на них відреагувати. З метою пришвидшення елімінації ацикловіру з крові показаним є гемодіаліз, відтак згадана процедура очистки крові розглядається як оптимальний метод симптоматичної терапії при передозуванні цим препаратом.

Особливості застосування Вальтрексу

Пацієнтам, які схильні до зневоднення організму (особливо пацієнтам похилого віку), необхідно підтримувати оптимальний для їхньої вікової потреби рівень рідини в організмі.

Специфіка застосування препарату у хворих з нирковою дисфункцією і пацієнтів похилого віку

Оскільки ацикловір екскретується зі сечею, при порушенні роботи нирок дозу вацикловіру рекомендується переглянути (у бік зменшення) (більше інформації на цю тему – у розділі "Спосіб застосування Вальтрексу. Підбір оптимальної дози"). У пацієнтів похилого віку функція нирок знижена, а тому таким пацієнтам дозу ліків слід коригувати. Оскільки у хворих з нирковою дисфункцією і хворих похилого віку частіше виникають ускладнення з боку ЦНС, такі пацієнти потребують пильного медичного нагляду з метою вчасного виявлення неврологічних порушень. Згідно з повідомленнями про такі випадки, ці ускладнення минають самі по собі після припинення застосування препарату (більше інформації на цю тему – у розділі "Небажані побічні явища").

Особливості застосування високих доз лікарського засобу  у пацієнтів з печінковою дисфункцією і пацієнтів після пересадки печінки

Дані щодо застосування Вальтрексу у загальній добовій дозі ≥4 г у терапії хворих з патологіями печінки відсутні, тому таким пацієнтам допускається призначення високих доз, але з обережністю. Прицільні дослідження специфіки застосування лікарського препарату у хворих після пересадки печінки не проводилися, але відомо, що високі дози ацикловіру дозволяють зменшити ризик зараження цитомегаловірусом і розвитку опортуністичних інфекцій у цієї категорії пацієнтів.

Особливості застосування у хворих з оперізуючим герпесом

У разі призначення препарату пацієнтам (особливо з ослабленою регуляцією імунної системи) потрібно пильно моніторити, як їхній організм реагує на запропоновану терапію. При недостатній відповіді рекомендованим є парентеральне введення противірусного ЛП (у вену). Якщо герпес зостер супроводжується ускладненнями (наприклад, уражені внутрішні органи, моторні нейрони передніх рогів спинного мозку, судини і паренхіма головного мозку, очі) або наявні фактори ризику появи таких ускладнень (передусім у пацієнтів з ослабленим імунітетом), також бажано надати перевагу парентеральному введенню противірусного лікарського засобу (аналогічно – у вену).

Специфіка застосування з метою зменшення ризику інфікування герпесвірусом 2 типу

Супресивне лікування не елімінує вірус з організму і повністю не виключає ймовірність передачі збудника, але дещо її зменшує. Додатково до прийому Вальтрексу рекомендованим є дотримання правил безпечної сексуальної поведінки.

Особливості застосування у разі зараження цитомегаловірусом/з метою профілактики такого зараження

Дані щодо ефективності вказаного лікарського засобу були отримані у ході постмаркетингових спостережень за пацієнтами із групи високого ризику розвитку опортуністичних інфекцій (після пересадки органу/органів). За результатами цих спостережень допускається заміна з причин безпеки ганцикловіру або валганцикловіру на валацикловір. Проте необхідно врахувати, що при прийомі високих доз з метою профілактики інфікування цитомегаловірусом побічні реакції можуть виникати з більшою частотою (передусім йдеться про порушення з боку ЦНС) порівняно з прийомом низьких доз препарату, які пацієнти застосовують за наявності інших показань. Слід уважно моніторувати роботу нирок у таких хворих та відповідно коригувати дозу ЛЗ.

Взаємодія з іншими медикаментами. Інші види взаємодій

Клінічно значущі форми взаємодії зафіксовані не були.

Ацикловір переважно елімінується з організму, не змінюючи свого вигляду. Процес екскреції забезпечують нирки (за рахунок активізації канальцевої секреції). Будь-які медикаменти, які пацієнт приймає одночасно з Вальтрексом і які виявляють вплив на заявлений механізм елімінації його діючої речовини, можуть підвищувати вміст ацикловіру у сироватці крові. У разі прийому впродовж доби дози в 1 г у поєднанні з Probenecidum або Cimetidinum (препаратами, які інгібують канальцеву секрецію) AUC ацикловіру збільшується, а видільна функція нирок, навпаки, зменшується, що водночас не передбачає необхідності корекції дози ліків, оскільки ацикловір володіє широким терапевтичним індексом.

Якщо пацієнт отримує високі дози Вальтрексу (≥4 г у розрахунку на добу прийому), у разі одночасного застосування лікарських засобів, які вступають у конфлікт з ацикловіром (аналогічно екскретуються головним чином зі сечею), повинен виявляти максимальну обережність, оскільки така комбінована терапія може призвести до збільшення концентрації діючих речовин цих препаратів і їхніх метаболітів у сироватці крові.

У разі одночасного прийому мікофенолату мофетилу (імунодепресивного ЛЗ, який призначається пацієнтам після трансплантації органів) підвищується концентрація ацикловіру і неактивного метаболіту згаданого препарату у сироватці крові.

У разі потреби комбінації високих доз Вальтрексу (≥4 г у розрахунку на добу прийому) та інших лікарських препаратів, які виявляють вплив на роботу нирок (у тому числі циклоспорину і такролімусу), потрібно постійно відстежувати функціональний стан цього органу у пацієнта.   

Застосування Вальтрексу з лікувальною/профілактичною метою у вагітних жінок і жінок, які годують грудьми

Вплив препарату на репродуктивну функцію    

Як показали дослідження, які проводилися на собаках і щурах, згаданий ЛЗ на впливає на здатність до розмноження, проте у разі застосування високих доз ацикловіру, які вводилися тваринам парентерально, може порушувати функцію яєчок.

Клінічні дослідження з вивчення впливу лікарського препарату на репродуктивну функцію людей не проводилися, однак є дані, які підтверджують, що у разі регулярного застосування ацикловіру (щодня) у дозі 0,4-1 г впродовж пів року ані кількість, ані рухливість, ані будова сперматозоїдів не змінюються.

Вплив на вагітних жінок

Інформація про застосування лікарського засобу вагітними пацієнтками обмежена. Згаданій категорії хворих Вальтрекс з лікувальною метою призначають лише за умови, якщо очікувана користь для здоров’я пацієнтки перевищує потенційні ризики для зародку/плоду.

У постмаркетинговому спостереженні взяло участь 111 вагітних жінок, які застосовували у лікуванні валацикловір, і 1246, які застосовували його активний метаболіт, ацикловір. З першої групи 29 пацієнток перебували на час терапії на І триместрі вагітності, з другої – 756 відповідно. Серед цих жінок не спостерігалося зростання кількості випадків вроджених дефектів у їхніх дітей (порівняно із жінками, які валацикловір/ацикловір під час вагітності не приймали). У жодному із випадків народження дитини із аномалією/вадою розвитку пояснити його єдиною причиною не вдалося. Зважаючи на незначну кількість піддослідних, за якими велося спостереження, достовірно та остаточно стверджувати, що препарат безпечно застосовувати у лікуванні вагітних пацієнток, не можна (більше інформації на цю тему – у розділі "Фармакологічні властивості").

Вплив на жінок, які перебувають у лактаційному періоді

Основний метаболіт валацикловіру може проникати у материнське молоко. Існуючі дані підтверджують, що за умови щоденного застосування валацикловіру у дозі 0,5 г максимальний рівень концентрації ацикловіру у материнському молоці у середньому в 1,4 рази перевищує концентрацію цього метаболіту у сироватці крові пацієнтки. Співвідношення між вмістом ацикловіру у материнському молоці і сироватці крові пацієнтки становить у середньому 2,2. Середній рівень ацикловіру у материнському молоці – 2,24 мкг/мл. Якщо жінка, яка годує грудьми, приймає валацикловір у дозі 0,5 г двічі впродовж доби, в організм немовляти з молоком матері надійде 0,61 мкг ацикловіру (у розрахунку на добу на 1 кг ваги дитини). Т½ основного метаболіту валацикловіру з материнського молока відповідає Т½ із сироватки крові. Валацикловір, який не змінив свого вигляду, у сироватці крові пацієнтки, молоці, яке продукують її грудні залози, і сечі новонародженого, який перебуває у такої жінки на грудному вигодовуванні, не ідентифікується.

З огляду на вищевикладену інформацію, Вальтрекс пацієнткам, які перебувають у лактаційному періоді, призначають лише у разі крайньої потреби.

Ацикловір застосовують у терапії немовлят з інфекційними дерматозами, викликаними герпесвірусами 1 і 2 типу, шляхом введення препарату у вену у загальній добовій дозі 30 мг (у розрахунку на 1 кг ваги дитини).

Діти

Лікарський засіб призначають з профілактичною метою (попередження інфікування цитомегаловірусом і розвитку опортуністичних інфекцій після пересадки органів) дітям, починаючи з 12 років.

Вплив Вальтрексу на швидкість психомоторних реакцій/концентрацію уваги при управлінні автомобільним транспортом та роботі з іншими механізмами і машинами

Клінічні дослідження з вивчення цього питання не проводилися. З огляду на фармакологічні властивості валацикловіру, такий взаємозв’язок є виключеним. Але у разі призначення препарату пацієнтам, які планують сідати за кермо чи працювати з іншими механізмами і машинами, необхідно провести оцінку стану пацієнта і попередити його про можливі побічні ефекти вказаного лікарського засобу.

Середня ціна в аптеках

233 гривні за Вальтрекс у дозуванні 500 мг №10 (10 таблеток).

Терміни та умови зберігання

Вальтрекс рекомендується зберігати у заводській упаковці, за температури, яка не перевищує +30ºС, у місцях, до яких не мають доступу діти, не довше трьох років від дати виготовлення.

Категорія відпуску

Потрібен рецепт.

Купити на Liki24 зі знижкою 30% Купити
  • Виробник:
    Глаксо Веллком Продакшн
  • Діючі речовини:
    Валацикловір
  • Код АТХ:

    J05AB11

    J - Протимікробні засоби для системного застосування

    J05 - Противірусні засоби для системного застосування

    J05A - Противірусні засоби прямої дії

    J05AB - Нуклеозиди і нуклеотиди, за виключенням інгібіторів зворотньої транскриптази

    J05AB11 - Валацикловір