Гентаміцин: інструкція, застосування, ціна

Гентаміцин – препарат для лікування інфекцій, спричинених чутливими до нього збудниками.

Склад і форма випуску

діюча речовина: gentamicin;

1 мл розчину містить гентаміцину сульфату у перерахуванні на гентаміцин 40 мг;

допоміжні речовини: натрію метабісульфіт (Е 223), динатрію едетат, вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для ін’єкцій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або зі злегка зеленувато-жовтим відтінком розчин.

Упаковка

По 1 мл в ампулах № 10 у коробці, № 5х2 у блістерах у коробці; по 2 мл в ампулах № 10 у коробці, № 5х2, № 10 у блістері у коробці.

Фармакотерапевтична група

Антибактеріальні засоби для системного застосування. Аміноглікозиди. Гентаміцин. Код АТХ J01G B03.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Діюча речовина є антибіотиком з широким спектром дії групи аміноглікозидів II покоління.

Йому властива бактерицидна дія. Незворотно зв’язується з 30S субодиницею бактеріальних рибосом, активно проникаючи через клітинну мембрану бактерій, що перешкоджає утворенню комплексу транспортної і матричної РНК, призводячи до порушення синтезу білка збудника.

Щодо різних видів грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів проявляє високу ефективність: Escherichia coli, Proteus spp. (індолпозитивний та індолнегативний), Pseudomonas aeruginosa, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Serratia spp., Citrobacter spp., Salmonella spp., Shigella spp. і Staphylococcus spp. (також пеніцилін- і метицилінстійкі штами).

Стійкими до діючої речовини препарату є: Streptococcus pneumoniae, більшість інших видів стрептококів, ентерококів, Treponema pallidum і анаеробні мікроорганізми, як-от Bacteroides spp. або Clostridium spp.

 Препарат – один із основних засобів для усунення тяжкої гнійної інфекції, особливо якщо вона зумовлена резистентною грамнегативною флорою. У разі недостатньої активності інших антибіотиків діюча речовина ефективна у деяких випадках.

Препарат є більш нефротоксичним, але менш ото- і вестибулотоксичним, порівняно зі стрептоміцином.

Повільно розвивається резистентність мікроорганізмів до діючої речовини, але стійкі до неоміцину і канаміцину штами є стійкими й до діючої речовини препарату (перехресна стійкість).

Фармакокінетика. 

 Через пів години після закінчення внутрішньовенної інфузії і через пів години-дві години після внутрішньом’язового введення діюча речовина препарату  у плазмі крові досягає С_max, легко абсорбуючись у разі парентерального введення.

Зберігаються протягом 6-8 годин терапевтичні концентрації у крові (не менше 6-10 мкг/мл).

Протягом перших годин у разі внутрішньовенного краплинного введення у плазмі крові концентрація діючої речовини перевищує концентрацію, яка досягається після внутрішньом’язового застосування препарату.

20-30 % становить зв’язування з білками крові. 0,25 л/кг – об’єм розподілу. У тканині нирок, легенів, у плевральному і перитонеальному ексудатах визначається у терапевтичних концентраціях. Через гематоенцефалічний бар’єр діюча речовина у нормі проходить погано, але у спинномозковій рідині концентрація у разі менінгіту підвищується.

Впродовж доби за допомогою клубочкової фільтрації у сечу у незміненому стані екскретується приблизно 70 % препарату.

У дорослих з нормальною функцією печінки період напіввиведення з плазми становить 2-4 години, у дітей – 2,5-4 години, у новонароджених – 5-8 годин. У крові істотно підвищується концентрація і збільшується період напіввиведення препарату (до 70 годин і більше) у разі порушення видільної функції нирок.

Показання до застосування

У разі якщо мікроорганізми є резистентними до більш безпечних антибіотиків, слід застосовувати препарат, враховуючи обмежений терапевтичний діапазон препарату.

Препарат застосовується з метою лікування інфекцій, спричинених чутливими до нього збудниками, враховуючи:

• септицемію (також неонатальний сепсис);
• ускладнені урогенітальні інфекційні захворювання;
• інфекційні захворювання нижніх відділів дихальних шляхів;
• інфекційні захворювання шкіри, кісток, суглобів, м’яких тканин; інфіковані опікові рани;
• інфекційні захворювання центральної нервової системи (також менінгіт) у комбінації з β-лактамними антибіотиками;
• інфекції черевної порожнини (також перитоніт).

Протипоказання

Підвищена чутливість до компонентів препарату/антибіотиків групи аміноглікозидів, хронічна ниркова недостатність з азотемією та уремією, неврит слухового нерва, міастенія, паркінсонізм, ботулізм (гентаміцин може спричиняти порушення нервово-м’язової передачі, що може призвести до подальшого ослаблення скелетної мускулатури), літній вік, попереднє лікування ототоксичними препаратами. Обмеженням до застосування препарату є гостра ниркова недостатність.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

 Не слід одночасно та/або послідовно системно або місцево застосовувати інші нейротоксичні та/або нефротоксичні засоби, як-от цисплатин, цефалориди, аміноглікозидні антибіотики, поліміксин В, колістин, ванкоміцин.

Препарат призводить до посилення (взаємного) ефекту карбеніциліну, бензилпеніциліну і цефалоспоринів; збільшення токсичності дигоксину.

Ризик розвитку гіпокальціємії зростає у разі одночасного застосування з біфосфонатами.

Можуть порушуватись функції дихання внаслідок нервово-м’язової блокади внаслідок дії міорелаксантів (сукцинілхолін, тубокурарин, декаметоній), а також може посилюватись ото- і нефротоксичність внаслідок дії сильнодіючих діуретиків (фуросемід, етакринова кислота).

Посилюється ризик нервово-м’язової блокади, аж до розвитку апное, у разі одночасного застосування із засобами для інгаляційного наркозу, опіоїдними аналгетиками, магнію сульфатом.

У разі одночасного застосування діюча речовина з індометацином, фенілбутазоном та іншими нестероїдними протизапальними лікарськими засобами, які призводять до порушення ниркового кровотоку, а також із хінідином, циклофосфаном, цефалоспоринами (рекомендується моніторинг функції нирок), гангліоблокаторами, верапамілом, поліглюкіном.

У разі комбінованого застосування карбеніциліну з гентаміцином у пацієнтів з вираженими порушеннями функції нирок відзначається зменшення періоду напіввиведення.

У зв’язку з посиленням нервово-м’язової блокади ботулінічний токсин спричиняє збільшення ризику токсичності.

Гіпотромбінемічний ефект може збільшитись внаслідок одночасного застосування з пероральними антикоагулянтами.

У разі одночасного введення гентаміцину з прозерином або піридостигміном може виникнути антагоністичний ефект.

Особливості щодо застосування

 У разі змішаної інфекції, а також у разі, якщо не встановлений збудник, можна призначати препарат у зв’язку з широким спектром дії, здебільшого у поєднанні з напівсинтетичними пеніцилінами (ампіциліном, карбеніциліном).

Не рекомендується швидке пряме внутрішньовенне введення препарату.

Потрібно контролювати клубочкову фільтрацію кожні три дні (у разі зменшення цього показника на 50 % препарат слід відмінити),  а також необхідно регулярно здійснювати аналіз крові для уникнення токсичності препарату і забезпечення клінічної ефективності (особливо у пацієнтів із порушеною функцією нирок) під час лікування препаратом, особливо у великих дозах або протягом тривалого періоду.

Слід регулярно контролювати функцію нирок (1 - 2 рази на тиждень, а у пацієнтів, які отримують більші дози, або тих, які знаходяться на лікуванні більше 10 днів, – щодня).

Рекомендується проводити визначення втрати слуху на високих частотах або проводити дослідження вестибулярної функції 1-2 рази на тиждень. Припинення лікування препаратом або, у виняткових випадках, корекції його дози вимагають симптоми порушення функції нирок або ураження слухового чи вестибулярного апарату.

Після закінчення лікування можуть виникати слухові порушення в окремих випадках.

Дуже обережно цей препарат слід застосовувати пацієнтам з дегідратацією, ботулізмом, паркінсонізмом, діабетом, середнім отитом (у тому числі в анамнезі), гіпокальціємією, ожирінням, літнім пацієнтам та тим, які раніше застосовували ототоксичні лікарські засоби. Достатню кількість рідини слід вживати під час лікування.

Про наявність наступних симптомів слід повідомити лікаря: відчуття дзвону або шуму у вухах, відчуття будь-якої втрати слуху, поколювання шкіри, оніміння, запаморочення, порушення координації рухів, м’язові посмикування, судоми у будь-який момент під час лікування. Це може вказувати на ризик розвитку неврологічних побічних ефектів.

У разі виникнення наступних станів не рекомендується введення всієї добової дози препарату у зв’язку з невеликим клінічним досвідом: опіки площею понад 20 %, цистофіброз, асцит, ендокардит, хронічна ниркова недостатність із застосуванням гемодіалізу, сепсис.

Можлива перехресна гіперчутливість серед антибіотиків групи аміноглікозидів.

Резистентність мікроорганізмів може розвинутися на тлі лікування.

Дослідити чутливість мікроорганізмів до інших антибіотиків та відмінити препарат в такому разі є необхідним. Реакції гіперчутливості та бронхоспазм нечасто може спричиняти натрію метабісульфіт (Е 223).

Цей препарат практично вільний від натрію, оскільки містить менше 1 ммоль (23 мг)/дозу натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю

У період вагітності препарат протипоказаний. Слід припинити годування груддю у разі необхідності призначення препарату.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Невідомо про вплив препарату на здатність керувати автомобілем або механізмом, оскільки відсутні дані.

Під час лікування рекомендується утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, які вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій (також управління транспортними засобами і механізмами), оскільки у деяких пацієнтів препарат у високих дозах може призводити до порушення рівноваги, яке супроводжується нудотою і запамороченням.

Спосіб застосування та дози

Внутрішньом’язово і внутрішньовенно слід призначати препарат. Від локалізації і тяжкості інфекції, віку пацієнта і функції нирок залежать доза, спосіб введення та інтервали між введеннями.

 В залежності від маси тіла пацієнта визначається дозовий режим. Слід знижувати дозу у разі поліпшення клінічного стану або розвитку побічних ефектів.

Дорослі і діти віком від 14 років. 

Зазвичай добова доза препарату становить 3 мг/кг маси тіла внутрішньом’язово, розподілена на 2-3 введення для пацієнтів із помірним/тяжким перебігом інфекційного процесу.

Для дорослих максимальна добова доза становить 5 мг/кг, яку слід розділити на 3-4 введення. Для всіх пацієнтів звичайна тривалість застосування становить 7-10 діб.

У разі необхідності може бути продовжений курс терапії у разі тяжких та ускладнених інфекцій. За функцією нирок, органів слуху і вестибулярного апарату рекомендується здійснювати контроль у таких випадках, адже  проявляється токсичність препарату після його застосування більше 10 діб.

Розрахунок маси тіла, на яку необхідно призначати препарат. 

Якщо у пацієнта немає надлишкової маси тіла (тобто додатково не більше 20 % до ідеальної маси тіла (ІМТ)), то дозу розраховувати за фактичною масою тіла (ФМТ).

Дозу розраховувати за формулою: ІМТ + 0,4 (ФМТ – ІМТ), якщо пацієнт має надлишок маси тіла, оскільки у жировій тканині препарат погано розподіляється.

Потрібно змінити режим дозування препарату так, аби він забезпечував терапевтичну адекватність лікування, у разі порушення функції нирок.

Концентрацію препарату у сироватці крові потрібно контролювати за кожної можливості, яка має становити 5-10 мкг/мл через пів години-годину після внутрішньом’язового введення.

 Кліренс креатиніну необхідно визначити перед призначенням препарату.

Для пацієнтів зі стабільною хронічною нирковою недостатністю 1-1,5 мг/кг становить початкова разова доза, надалі залежно від кліренсу креатиніну слід визначати дозу та інтервал між введеннями.

Кліренс креатиніну, мл/хв	Усі наступні дози (% від початкової дози)	Інтервал між введеннями, години
70	100	8
40-69	100	12
30-39	50	8
20-29	50	12
15-19	50	16
10-14	50	24
5-9	50	36

 

Після завершення кожного діалізу призначати 1-1,5 мг/кг дорослим пацієнтам із бактеріальною інфекцією, які проходять процедуру діалізу. Слід додавати 1 мг гентаміцину до 2 л діалізного розчину у разі перитонеального діалізу.

Діти. Винятково за життєвими показаннями призначати препарат дітям віком до 3 років.

Добові дози для: новонароджених і дітей віком до 1 року – 2-5 мг/кг, дітей від 1 до 5 років – 1,5-3 мг/кг, 6-14 років – 3 мг/кг.

5 мг/кг становить для дітей всіх вікових груп максимальна добова доза.

Препарат слід вводити протягом 7-10 діб 2-3 рази на добу.

Разову дозу препарату розводити розчинником для внутрішньовенного введення. 50-300 мл становить для дорослих звичайний об’єм розчинника (стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду або 5 % розчин глюкози), а для дітей потрібно відповідно зменшити об’єм розчинника.

Не повинна перевищувати 1 мг/мл (0,1 %) концентрація діючої речовини у розчині.

Внутрішньовенна інфузія триває 1-2 години; введення повинно відбуватись зі швидкістю 60-80 крапель/хв. Два-три дні слід проводити внутрішньовенні інфузії, потім слід перейти на внутрішньом’язове введення.

Діти

Тільки за життєвими показаннями призначати препарат дітям віком до 3 років.

Передозування

 Симптоми проявляються: запамороченням, нудотою, блюванням, нефротоксичністю, ототоксичністю, нервово-м’язовою блокадою з дихальною недостатністю.

Для лікування передозування слід внутрішньовенно ввести прозерин, а також 10 % розчин кальцію хлориду або 5 % розчин кальцію глюконату.

У дозі 0,5-0,7 мг слід внутрішньовенно вводити атропін перед введенням прозерину, слід чекати прискорення пульсу та через 1,5-2 хв слід ввести прозерину внутрішньовенно 1,5 мг.

Слід ввести повторно таку ж дозу прозерину (за появи брадикардії провести додаткову ін’єкцію атропіну), якщо ефект цієї дози виявився недостатнім.

Необхідна штучна вентиляція легень у тяжких випадках пригнічення дихання. За допомогою гемодіалізу (ефективніший) і перитонеального діалізу може виводитись препарат.

Побічні ефекти

 Ототоксичність (ушкодження восьмої пари черепно-мозкових нервів): може знизитись гострота слуху або виникнути його втрата та ураження вестибулярного апарату. Це проявляється запамороченням або вертиго. Може з’явитись шум у вухах, втрата слуху. Продовжений курс лікування препаратом може призвести до особливого ризику ( тривалістю 2-3 тижні).

Нефротоксичність: від величини разової дози, тривалості лікування та індивідуальних особливостей пацієнта, якості контролю над терапією і одночасного прийому інших нефротоксичних лікарських засобів залежать частота і ступінь тяжкості ушкоджень нирок.

Протеїнурією, азотемією, олігурією проявляється ураження нирок і здебільшого має зворотний характер.

Також можуть з’явитись інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, нирковий тубулярний некроз.

Також побічні явища можуть проявлятись:

З боку нервової системи: головним болем, сплутаністю свідомості, сонливістю, периферичною нейропатією, м’язовим болем, болем у суглобах, блокадою нервово-м’язової провідності, загальною слабкістю, судомами, енцефалопатією, депресією, галюцинаціями, летаргією.

З боку травного тракту: блюванням, підвищенням рівня печінкових трансаміназ (АЛТ, АСТ), гіпербілірубінемією, нудотою, підвищеним слиновиділенням, втратою апетиту/маси тіла, стоматитом, псевдомембранозним колітом.

З боку системи кровотворення: тромбоцитопенією, гранулоцитопенією, анемією, лейкопенією, пурпурою.

З боку обміну речовин: гіпомагніємією, гіпокаліємією, гіпокальціємією.

З боку імунної системи: реакціями гіперчутливості, також шкірним свербежем/висипаннями, кропив’янкою, пропасницею, анафілактичними реакціями (також зниженням артеріального тиску, задишкою), набряком Квінке.

Може виникати біль, атрофія/некроз підшкірної клітковини у місці внутрішньом’язового введення; розвиток флебітів і перифлебітів – у разі внутрішньовенного введення.

Термін придатності

Зберігатись може 5 років.

Умови зберігання

Потрібно забезпечити зберігання препарату за температури не вище 25 °С, в оригінальній упаковці подалі від дітей.

Несумісність

З іншими лікарськими засобами змішувати препарат небажано.

З іншими лікарськими засобами (особливо з β-лактамними антибіотиками, гепарином, амфотерицином в одному шприці або в одній інфузійній системі) фармацевтично несумісний.

 Категорія відпуску

Відпускається за рецептом. Середня ціна – 36 грн.