Лазикс: інструкція, застосування, ціна

Купити на Liki24 зі знижкою 30% Купити

Лазикс – препарат високоактивний діуретик, що використовується для терапії набряків при різних серцево-судинних, ниркових захворюваннях та артеріальній гіпертензії.

Склад і форма випуску

Головна діюча речовина: фуросемід. 1 таблетка Лазиксу містить у складі фуросеміду 40 мг.

Додаткові речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, тальк, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат.

Випускається препарат у формі таблеток білого кольору з написом на основі «DLІ».

У аптеці можна купити за рецептом від лікаря.

Фуросемід є петльовим діуретиком швидкої дії, що призводить до встановлення відносно сильного та короткочасного діуретичного ефекту. Діуретичний ефект виникає у результаті реабсорбції натрію хлориду у цьому сегменті петлі Генле. Через це фракційна екскреція натрію може досягати 35 % гломерулярної фільтрації натрію. Вторинні ефекти збільшеної екскреції натрію полягають у підвищеному виведенні сечі (завдяки осмотично зв'язаній воді) та у збільшеній дистальній канальцевій секреції калію. Також підвищується екскреція іонів кальцію та магнію.

Початок діуретичного ефекту спостерігається протягом 1 години після внутрішнього прийому лікарського засобу.

Ефект фуросеміду зменшується, якщо у пацієнта є занижена канальцева секреція або взаємодія лікарського засобу з альбуміном всередині канальців.

Фармакокінетичні характеристики

Фуросемід швидко абсорбується у шлунково-кишковому тракті. Максимальної концентрації препарат досягає за 1-1,5 години. Біодоступність препарату становить 50-70 %. Прийом їжі деколи впливає на абсорбцію фуросеміду.

Фуросемід (більше 98%) утворює міцні сполуки з протеїнами плазми крові, особливо з альбуміном.

Фуросемід виводиться головним чином у вигляді невидозміненого лікарського засобу шляхом секреції у проксимальний каналець.

Метаболіт фуросеміду – глюкуронід – становить 10-20 % речовин, що містяться у сечі. Залишкова доза виводиться з фекаліями, імовірно, шляхом біліарної секреції.

Показання до застосування

Застосовувати препарат Лазикс дозволено та показано у таких випадках:

при набряках під час хронічної ниркової недостатності;
при набряках під час застійної серцевої недостатності;
при набряках під час нефротичного синдрому;
при набряках під час захворювань печінки;
для лікування гострої ниркової недостатності, зокрема у період вагітності або під час пологів;
для терапії артеріальної гіпертензії.

Протипоказання

Протипоказано застосовувати Лазикс у таких випадках:

якщо у пацієнта наявна підвищена чутливість до діючої речовини та інших складників;
хворим з нирковою недостатністю у вигляді анурії;
хворим з нирковою недостатністю через отруєння нефротоксичними або гепатотоксичними препаратами;
при тяжкій гіпокаліємії та гіпонатріємії;
пацієнтам із гіповолемією чи зневодненням організму;
хворим з прекоматозними та коматозними станами, що асоціюються з печінковою енцефалопатією;
у період вагітності чи грудного вигодовування.

Передозування

Симптоми передозування: гіповолемія, зневоднення організму, гемоконцентрація, серцеві аритмії, зокрема AV-блокада та фібриляція шлуночків, внаслідок втрати електролітів та зневоднення організму, важка артеріальна гіпотензія, яка прогресує до шоку, гостра ниркова недостатність, тромбоз, марення, периферичний параліч, апатія та сплутаність свідомості.

Лікування передозування: симптоматичне лікування. Специфічний антидот відсутній.

Побічні реакції

Небажані реакції можуть виникати з боку:

Судинної системи: артеріальна гіпотензія, зокрема ортостатична артеріальна гіпотензія, васкуліт, тромбоз.

Крові та лімфи: гемоконцентрація, тромбоцитопенія, лейкопенія, еозинофілія, агранулоцитоз, апластична анемія або гемолітична анемія.

Нирок та сечовидільної системи: збільшення об'єму сечі, тубуло-інтерстиційний нефрит, підвищення рівня натрію в сечі, підвищення рівня хлору в сечі, затримка сечі, нефрокальциноз/нефролітіаз у недоношених немовлят, ниркова недостатність.

Шлунково-кишкового тракту: діарея, блювання, нудота, гострий панкреатит.

Метаболічні та аліментарні розлади: порушення електролітного балансу (в тому числі симптоматичне), зневоднення і гіповолемія, особливо у пацієнтів літнього віку, підвищення рівня креатиніну в крові, підвищення рівня тригліцеридів у крові, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємія, підвищення рівня холестерину в крові, підвищення рівня сечової кислоти у крові, напади подагри, порушення толерантності до глюкози, перехід цукрового діабету із латентної форми у виражену, гіпокальціємія, гіпомагніємія, підвищення рівня сечовини у крові, метаболічний алкалоз, псевдо-синдром Барттера на тлі неправильного та/або тривалого застосування фуросеміду.

Печінки та жовчі: холестаз, підвищення рівнів трансаміназ.

Органів чуття (слух): порушення слуху, які зазвичай швидко зникають, особливо у пацієнтів з нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) та/або у разі надто швидкого внутрішньовенного введення фуросеміду, випадки глухоти, іноді незворотної, після перорального прийому або внутрішньовенного введення фуросеміду.

Шкірного покриву: свербіж, кропив'янка, висип, бульозний дерматит, мультиформна еритема, пемфігоїд, ексфоліативний дерматит, пурпура, фоточутливість, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, гострий генералізований екзантематозний пустульоз і медикаментозне висипання з еозинофілією і системною симптоматикою.

Імунної системи: важкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції (зокрема такі, що супроводжуються шоком), загострення або активація системного червоного вовчака, випадки рабдоміолізу на фоні важкої гіпокаліємії.

Нервової системи: парестезія, печінкова енцефалопатія у пацієнтів з гепатоцелюлярною недостатністю.

Вроджені та генетичні порушення: підвищений ризик незаростання артеріальної протоки, якщо фуросемід призначати недоношеним немовлятам протягом перших тижнів життя.

Загальне: підвищення температури тіла.

Особливості застосування

Під час терапї препаратом Лазикс потрібно забезпечити постійний відтік сечі. Пацієнти з частковою обструкцією відтоку сечі потребують ретельного контролю над ними, особливо на початку лікування.

Лікування із застосуванням Лазиксу вимагає регулярного медичного контролю таким групам пацієнтів:

хворим з артеріальною гіпотензією;
людям, які потрапляють до групи особливого ризику через велике зниження артеріального тиску, наприклад, пацієнти із вираженим стенозом коронарних артерій або кровоносних судин;
людям із латентною або вираженою формою цукрового діабету;
хворим з подагрою;
пацієнтам із гепаторенальним синдромом, функціональною нирковою недостатністю, що асоціюється з тяжким захворюванням печінки;
пацієнтам із гіпопротеїнемією, яка асоціюється з нефротичним синдромом. Необхідне обережне розділення дози;
недоношеним немовлятам, оскільки можливий розвиток нефрокальцинозу/нефролітіазу, тому потрібно здійснювати моніторинг функції нирок та виконувати ультрасонографію нирок.

Рекомендований регулярний моніторинг натрію, калію та креатиніну сироватки крові під час лікування препаратом Лазикс. Особливо ретельного моніторингу потребують пацієнти групи високого ризику розвитку електролітних дисбалансів або у разі значної додаткової втрати рідини, наприклад, через блювання, діареї або надмірне потовиділення. Гіповолемія або зневоднення організму, а також будь-які суттєві порушення електролітного та кислотно-лужного балансу потрібно відразу відкоректувати. Для цього може знадобитися тимчасове припинення терапії Лазиксом.

При застосуванні препарату Лазикс потрібно вживати їжу з високим вмістом калію (печена картопля, банани, томати, шпинат, сухофрукти). Потрібно пам'ятати, що під час застосування препарату Лазикс може виникнути потреба у медикаментозній компенсації дефіциту калію.

Одночасне застосування із рисперидоном

Відомо, що серед пацієнтів літнього віку з деменцією, які отримували фуросемід плюс рисперидон, існує вищий рівень летальності порівняно із особами, які отримували лише рисперидон або тільки фуросемід. Потрібно обережно та ретельно зважити співвідношення ризику та користі перед тим, як прийняти рішення щодо застосування такої комбінації або одночасної терапії із застосуванням інших потужних діуретиків. Під час лікування потрібно уникати зневоднення організму.

Оскільки лікарський засіб Лазикс містить лактозу, пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не варто приймати цей препарат.

Під час прийому Лазиксу існує ймовірність загострення або активації системного червоного вовчака.

Період вагітності та грудного вигодовування

Заборонено вживати Лазикс у період вагітності, адже речовини препарату проникають через плаценту та негативно впливають на розвиток плоду. Також не можна вживати цей засіб під час лактації, адже застосування Лазиксу пригнічує вироблення молока.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Варто утриматися від керування автотранспортом або іншими рухомими механізмами на період терапії Лазиксом, адже ймовірне виникнення побічних реакцій, наприклад, неочікуване значне зниження артеріального тиску.

Спосіб застосування та дозування

Тривалість терапії та дозування встановлюється індивідуально для кожного пацієнта залежно від вираженості розладів водно-електролітного балансу, величини клубочкової фільтрації, самопочуття пацієнта. Під час лікування Лазиксом потрібно коригувати показники водно-електролітного балансу з урахуванням діурезу і динаміки загального стану хворого.

Лазикс потрібно приймати натщесерце.

Рекомендована добова доза для дорослих становить 1500 мг.

Набряки при хронічній застійній серцевій недостатності

Рекомендована початкова доза лікарського засобу для перорального прийому становить 20-50 мг на добу. Якщо потрібно, можна регулювати дозування залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Рекомендовано приймати денну дозу та розділяти її на 2 або 3 прийоми.

Набряки при хронічній нирковій недостатності

Для пацієнтів із хронічною нирковою недостатністю потрібно обережно розділяти дозу для забезпечення поступової початкової втрати рідини.

Рекомендована початкова добова доза у таких випадках становить 40-80 мг. Можна коригувати дозу залежно від стану пацієнта. Загальну добову дозу можна застосовувати одноразово або розділити на 2 прийоми. Для пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, загальна добова пероральна доза становить 250-1500 мг.

Гостра ниркова недостатність

Перед тим, як розпочати прийом фуросеміду, потрібно компенсувати гіповолемію, артеріальну гіпотензію та суттєвий електролітний та кислотно-лужний дисбаланс. Рекомендовано якомога швидше здійснити перехід від внутрішньовенного введення до перорального прийому.

Набряки при нефротичному синдромі

Рекомендована початкова доза становить 40-80 мг на добу. У разі необхідності можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна призначати одноразово або розподілити на кілька прийомів.

Набряки при захворюваннях печінки

Рекомендована початкова добова доза становить 20-80 мг. Можна регулювати дозу залежно від терапевтичної відповіді пацієнта. Загальну добову дозу можна призначати одноразово або розподілити на кілька прийомів. Якщо внутрішньовенне введення є абсолютно необхідним, початкова разова доза становить 20-40 мг. Фуросемід призначати як доповнення до терапії антагоністами альдостерону у тих випадках, коли застосування лише антагоністів альдостерону є недостатнім.

Діти

Препарат у пероральній формі застосовувати дітям можна лише у разі, якщо їхня вага більше 10 кг.

Рекомендована доза для перорального прийому дітям становить 2 мг/кг маси тіла, а максимальна добова доза не має перевищувати 40 мг.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Нерекомендовані комбінації

В окремих випадках прийом фуросеміду протягом 24 годин після хлоралгідрату може спричинити припливи, підвищене потовиділення, збуджений стан, нудоту, підвищення артеріального тиску та тахікардію. Отже, не рекомендується одночасне застосування фуросеміду та хлоралгідрату.

Фуросемід може потенціювати ототоксичність аміноглікозидів та інших ототоксичних лікарських засобів. Оскільки це може призвести до ушкодження, що має незворотний характер, ці лікарські засоби не слід застосовувати одночасно з фуросемідом.

Комбінації, що вимагають вживання запобіжних заходів

У разі одночасного застосування цисплатину та фуросеміду існує ризик виникнення ототоксичних ефектів. Окрім цього, може посилюватися нефротоксичність цисплатину, якщо фуросемід не призначається у низьких дозах (наприклад, 40 мг пацієнтам із нормальною функцією нирок та з позитивним балансом рідини, коли застосовується для досягнення ефекту форсованого діурезу під час терапії цисплатином).

Фуросемід для перорального прийому та сукральфат не слід застосовувати з інтервалом менше 2 годин, оскільки сукральфат зменшує абсорбцію фуросеміду з кишечнику, тобто знижує його дію.

Фуросемід зменшує виведення солей літію та може призводити до збільшення рівнів літію у сироватці крові, результатом чого є підвищений ризик токсичності літію, включаючи більший ризик виникнення кардіотоксичних та нейротоксичних ефектів літію. Таким чином, рекомендується проводити ретельний моніторинг рівнів літію у пацієнтів, які отримують цю комбіновану терапію.

Пацієнти, які отримують діуретики, можуть страждати від тяжкої артеріальної гіпотензії та погіршення функції нирок, включаючи випадки ниркової недостатності, особливо при першому застосуванні інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту (інгібітор АПФ) або антагоніста рецептора ангіотензину ІІ, або ж при першому застосуванні цих лікарських засобів у збільшеній дозі. Потрібно вирішити, чи слід тимчасово припинити застосування фуросеміду, або принаймні зменшити дозу фуросеміду за 3 дні до початку лікування, або ж збільшити дозу ігнібітора АПФ чи антагоніста рецептора ангіотензину II.

Рисперидон: слід виявляти обережність та ретельно зважувати ризик та користь перед тим, як прийняти рішення про проведення комбінованої терапії або одночасного застосування з фуросемідом або іншими потужними діуретиками.

Левотироксин: високі дози фуросеміду можуть пригнічувати зв'язування гормонів щитовидної залози з білком-носієм, а отже призводити спочатку до тимчасового зростання рівнів вільних фракцій гормонів щитовидної залози з наступним абсолютним зниженням рівнів загальних фракцій гормонів щитовидної залози.

Потрібно контролювати рівень гормонів щитовидної залози.

Комбінації, які слід брати до уваги

Одночасне застосування нестероїдних протизапальних лікарських засобів, включаючи ацетилсаліцилову кислоту, може зменшувати дію фуросеміду. У пацієнтів зі зневодненням організму або з гіповолемією нестероїдні протизапальні лікарські засоби можуть призвести до гострої ниркової недостатності. Під дією фуросеміду може збільшуватися токсичність саліцилату.

Зменшення ефективності фуросеміду може виникнути після супутнього застосування фенітоїну.

Застосування кортикостероїдів, карбеноксолону, кореня солодки у великих дозах та довготривале застосування проносних засобів може збільшити ризик розвитку гіпокаліємії.

Деякі порушення електролітного балансу (такі як гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичність певних інших лікарських засобів (наприклад, препаратів дигіталісу та лікарських засобів, що спричиняють синдром подовження інтервалу QT).

Якщо антигіпертензивні препарати, діуретики або інші лікарські засоби, які мають властивість знижувати артеріальний тиск, застосовувати одночасно з фуросемідом, слід очікувати ще більшого зниження артеріального тиску.

Пробенецид, метотрексат та інші лікарські засоби, які, як і фуросемід, підлягають значній канальцевій секреції у нирках, можуть зменшувати ефективність фуросеміду. Та навпаки, фуросемід може зменшувати виведення цих лікарських засобів нирками. Проведення лікування із застосуванням високих доз (зокрема як фуросеміду, так і інших лікарських засобів) може призвести до збільшення їхніх рівнів у сироватці крові та зростання ризику побічних ефектів, спричинених фуросемідом або застосуванням супутньої терапії.

Може зменшуватися ефективність антидіабетичних лікарських засобів та симпатоміметиків, що мають властивість підвищувати артеріальний тиск (наприклад, епінефрину, норепінефрину). Може посилюватися дія курареподібних м'язових релаксантів або теофіліну.

Можливе посилення шкідливого впливу нефротоксичних лікарських засобів на нирки.

Порушення функції нирок може розвинутися у пацієнтів, які отримують супутню терапію фуросемідом та високі дози окремих цефалоспоринів.

Супутнє застосування циклоспорину А та фуросеміду асоціюється зі збільшеним ризиком виникнення подагричного артриту, вторинного по відношенню до гіперурикемії, спричиненої фуросемідом, та порушення ниркової екскреції уратів, спричиненого циклоспорином.

У пацієнтів, які належали до групи високого ризику нефропатії унаслідок терапії радіоконтрастними речовинами, при лікуванні фуросемідом спостерігалася більша частота погіршення функції нирок після отримання радіоконтрастних речовин порівняно з такою у пацієнтів групи високого ризику, яким проводили лише внутрішньовенну гідратацію до призначення радіоконтрастних речовин.

Термін придатності та умови зберігання

Максимальний термін зберігання – 4 роки.

Зберігати препарат потрібно у безпечних умовах, щоб діти не мали доступу до нього, за температури не вище, ніж 30 °С.

Ціна

Ціна Лазиксу у аптеках становить:

Лазикс 40 мг №45 таблетки – 47-50 гривень.